Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
відправки в Іспанію значну суму грошей і передали їх вищим організаціям КПЗУ.
КПЗУ проводила велику роботу серед молоді. 1932 року в селі виник нелегальний комсомольський осередок, який входив до Рожищенської районної організації. У 1933 році комсомольський осередок встановив тісні зв'язки з молоддю сіл Ясенівки і Райміста. Того ж року молодь цих сіл спільно організувала у Щурині святкову демонстрацію, в якій взяло участь близько ста юнаків і дівчат. Молодь йшла вулицями села з червоними прапорами, під спів «Інтернаціоналу». На високому дереві було вивішено червоний прапор. Поліцаї та осадники відкрили по демонстрантах вогонь. Того ж дня почались арешти.
Комсомольці Щурина у 1933 - 1934 рр. брали також участь в демонстраціях у селах Торчині і Голобах. Вони мали постійний зв'язок з членом Луцького окружкому КПЗУ М. В. Коновалюком, через якого одержували нелегальну комуністичну літературу.
У 1936 - 1938 рр. комсомольська організація Щурина налічувала 30 чоловік, серед її активістів були І. Т. Кушнірук, брати Р. В., М. А., В. В. та Т. Ф. Матвійчуки, С. І. Прокопчук, О. Т. Галета та інші.
У 1938 році поліцаї натрапили на слід комсомольської організації. Близько 20 активістів було заарештовано, в т. ч. Т. Ф. і М. А. Матвійчуків, Р. Д. Демчука і П. Я. Юхимчука. Та боротьба тривала. Діяльну участь у революційних виступах брали також жінки, зокрема активістки П. М. Войтюк та О. І. Пархомчук.
Революційна діяльність членів КПЗУ і КСМЗУ у період наростаючої небезпеки фашизму та війни в 1938 - 1939 рр. мала різко виражений політичний характер. Вона проходила під гаслами «Геть війну! Геть фашизм! Хай живе об'єднання Західної України з Радянською Україною!» Окупантам не вдалося викоренити палке прагнення трудящих Щурина до возз'єднання з Радянською Україною. 19 вересня 1939 року радянські війська визволили Щурин з-під гніту панської Польщі. З червоними прапорами, хлібом-сіллю зустрічали селяни Червону Армію, армію-визволительку. Одразу після визволення села комуністична організація вийшла з підпілля. На великому мітингу трудящих Щурина, в якому взяло участь понад 700 чол., з словами любові і безмежної подяки до воїнів Країни Рад звернувся І. Т. Кушнірук. Незабаром у Щурині було створено волосне тимчасове управління, яке очолив Гарбарчук. 22 жовтня 1939 року жителі Щурина у святковій обстановці одностайно віддали свої голоси за свого кандидата в депутати Народних Зборів - М. А. Матвійчука, який, виконуючи наказ трудящих, голосував за приєднання Західної України до Радянської України, за встановлення влади Рад.
З возз'єднанням західноукраїнських земель в єдиній сім'ї радянських народів розпочався новий етап в історії Щурина, як і всієї Західної України, - час соціалістичних перетворень. Між малоземельними та безземельними селянами було розподілено поміщицькі і церковні землі. У Щурині було відкрито школу з рідною мовою навчання, розгорнуто роботу по ліквідації неписьменності та малописьменності серед дорослих. У 1940 році збудовано приміщення для семирічної школи, в якій стало працювати 8 учителів, що прибули із східних областей України.
Почалась колективізація сільського господарства. Більше половини одноосібних господарств Щурина об'єднались в артіль
Щурин
Сторінка 4 з 7
зниження цін на промислові товари та підвищення цін на продукти сільського господарства. Селяни Щурина взяли в ньому активну участь. Райком КПЗУ, що утворився на той час у Щурині, організував страйковий комітет на чолі з І. Т. Кушніру ком та В. В. Матвійчуком; комітет контролював вивіз продуктів на ринок. Страйк закінчився перемогою селян - польський уряд змушений був скасувати плату за в'їзд у місто і знизити ринкові побори. Виступаючи на підтримку іспанських трудящих у їх боротьбі проти фашизму, комуністи Щурина, зокрема К. С. Василюк і В. В. Матвійчук, за короткий час зібрали для КПЗУ проводила велику роботу серед молоді. 1932 року в селі виник нелегальний комсомольський осередок, який входив до Рожищенської районної організації. У 1933 році комсомольський осередок встановив тісні зв'язки з молоддю сіл Ясенівки і Райміста. Того ж року молодь цих сіл спільно організувала у Щурині святкову демонстрацію, в якій взяло участь близько ста юнаків і дівчат. Молодь йшла вулицями села з червоними прапорами, під спів «Інтернаціоналу». На високому дереві було вивішено червоний прапор. Поліцаї та осадники відкрили по демонстрантах вогонь. Того ж дня почались арешти.
Комсомольці Щурина у 1933 - 1934 рр. брали також участь в демонстраціях у селах Торчині і Голобах. Вони мали постійний зв'язок з членом Луцького окружкому КПЗУ М. В. Коновалюком, через якого одержували нелегальну комуністичну літературу.
У 1936 - 1938 рр. комсомольська організація Щурина налічувала 30 чоловік, серед її активістів були І. Т. Кушнірук, брати Р. В., М. А., В. В. та Т. Ф. Матвійчуки, С. І. Прокопчук, О. Т. Галета та інші.
У 1938 році поліцаї натрапили на слід комсомольської організації. Близько 20 активістів було заарештовано, в т. ч. Т. Ф. і М. А. Матвійчуків, Р. Д. Демчука і П. Я. Юхимчука. Та боротьба тривала. Діяльну участь у революційних виступах брали також жінки, зокрема активістки П. М. Войтюк та О. І. Пархомчук.
Революційна діяльність членів КПЗУ і КСМЗУ у період наростаючої небезпеки фашизму та війни в 1938 - 1939 рр. мала різко виражений політичний характер. Вона проходила під гаслами «Геть війну! Геть фашизм! Хай живе об'єднання Західної України з Радянською Україною!» Окупантам не вдалося викоренити палке прагнення трудящих Щурина до возз'єднання з Радянською Україною. 19 вересня 1939 року радянські війська визволили Щурин з-під гніту панської Польщі. З червоними прапорами, хлібом-сіллю зустрічали селяни Червону Армію, армію-визволительку. Одразу після визволення села комуністична організація вийшла з підпілля. На великому мітингу трудящих Щурина, в якому взяло участь понад 700 чол., з словами любові і безмежної подяки до воїнів Країни Рад звернувся І. Т. Кушнірук. Незабаром у Щурині було створено волосне тимчасове управління, яке очолив Гарбарчук. 22 жовтня 1939 року жителі Щурина у святковій обстановці одностайно віддали свої голоси за свого кандидата в депутати Народних Зборів - М. А. Матвійчука, який, виконуючи наказ трудящих, голосував за приєднання Західної України до Радянської України, за встановлення влади Рад.
З возз'єднанням західноукраїнських земель в єдиній сім'ї радянських народів розпочався новий етап в історії Щурина, як і всієї Західної України, - час соціалістичних перетворень. Між малоземельними та безземельними селянами було розподілено поміщицькі і церковні землі. У Щурині було відкрито школу з рідною мовою навчання, розгорнуто роботу по ліквідації неписьменності та малописьменності серед дорослих. У 1940 році збудовано приміщення для семирічної школи, в якій стало працювати 8 учителів, що прибули із східних областей України.
Почалась колективізація сільського господарства. Більше половини одноосібних господарств Щурина об'єднались в артіль