Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Нестерпний соціальний і національний гніт піднімав трудящих на боротьбу проти гнобителів. Її очолила Комуністична партія Західної України, яка мала свої підпільні організації у багатьох селах Волині. 1923 року підпільна організація КПЗУ утворилася і в Щурині, до її складу ввійшли учитель X. Крисак, селяни О. Пархомчук, М. Яворський, К. Яворський, брати К., С., Ф.
Корнійчуки, І. Климчук, Л. Войтюк та інші, всього 12 чоловік. Організація була зв'язана з райкомом КПЗУ, що знаходився у селі Голобах. Через зв'язкового І. Климчука з райкому доставлялись листівки з закликами до боротьби за возз'єднання з УРСР. У січні 1929 року серед селян Щурина була розповсюджена листівка ЦК КПЗУ, присвячена пам'яті В. І. Леніна. Поліції вдалося натрапити на слід підпільників. У 1925 році були проведені арешти членів КПЗУ. Після дворічного слідства у червні 1927 року у Луцьку відбувся суд, який засудив до тюремного ув'язнення 6 жителів села - членів КПЗУ М. Яворського, К. Яворського, О. Пархомчука, братів К., Ф. і С. Корнійчуків. Учителеві X. Крисаку вдалося виїхати до СРСР.
Жорстока розправа над борцями за свободу не зламала волі членів Щуринського підпільного осередку КПЗУ. Луцький повітовий староста у грудні 1927 року повідомляв воєводу, що цей осередок найнебезпечніший у повіті. У 1930 році, після повернення комуністів з ув'язнення, діяльність осередку посилилась. Під час світової економічної кризи становище трудового селянства різко погіршилось. Ціни на сільськогосподарські продукти катастрофічно падали, а на промислові - залишались високими, зростали податки. Комуністи закликали селян не сплачувати податків, не вивозити продуктів на продаж, вимагати зниження цін на промислові товари та підвищення - на сільськогосподарські продукти.
Особливо пожвавилась революційна боротьба у селі під час виборів до польського сейму 1930 року. У Щурині була розповсюджена листівка із зверненням ЦК КПЗУ, що закликала трудящих до боротьби «проти фашистської диктатури, проти класових ворогів, фабрикантів і купців, поміщиків та куркулів, проти соціал-фашистських агентів». 20 квітня 1930 року в селі відбувся передвиборний мітинг, у якому взяли участь понад 300 селян Щурина, Ясенівки, Райміста. Мітинг проходив під лозунгом «Геть фашистський уряд Пілсудського! Геть підготовку війни проти СРСР! Хай живе пролетарська революція! Звільнити політв'язнів!». На мітингу виступив член ЦК КПЗУ К. М. Пелехатий.
У липні 1931 року в Щурині відбулась нарада представників «Сельробу» з питань поширення та активізації його діяльності. Через організацію «Сельроб» комуністи мали великий вплив на маси.
Щоб залякати маси і запобігти революційним виступам, польська фашистська кліка 1930 року розпочала розправу над трудящими, цинічно назвавши її «пацифікацією». Окупанти руйнували будинки, катували і вбивали селян. Хвиля «пацифікації» не обминула і Щурина, де у 1932 - 1934 рр. діяльність комуністів і комсомольців була особливо відчутною.
У 1932 році поліція напала на село, розгромила близько 30 будинків селян. «Пацифікатори» вибивали вікна, рубали двері, столи, розвалювали печі, нищили одяг та інші речі. Жертвою такого погрому став член КПЗУ бідняк Л. А. Войтюк, на якого написав донос сільський дяк.
Однак «пацифікаторам» не вдалось «заспокоїти» трудящих Щурина ні кривавою розправою, ні дикою сваволею. Народ не припиняв боротьби з поневолювачами. У 1934 році селяни Олицької гміни оголосили загальний страйк, вимагаючи
Щурин
Сторінка 3 з 7
Вкрай незадовільним було і медичне обслуговування населення. Найближча лікарня містилася у с. Рожищі, лікування коштувало надто дорого.Нестерпний соціальний і національний гніт піднімав трудящих на боротьбу проти гнобителів. Її очолила Комуністична партія Західної України, яка мала свої підпільні організації у багатьох селах Волині. 1923 року підпільна організація КПЗУ утворилася і в Щурині, до її складу ввійшли учитель X. Крисак, селяни О. Пархомчук, М. Яворський, К. Яворський, брати К., С., Ф.
Жорстока розправа над борцями за свободу не зламала волі членів Щуринського підпільного осередку КПЗУ. Луцький повітовий староста у грудні 1927 року повідомляв воєводу, що цей осередок найнебезпечніший у повіті. У 1930 році, після повернення комуністів з ув'язнення, діяльність осередку посилилась. Під час світової економічної кризи становище трудового селянства різко погіршилось. Ціни на сільськогосподарські продукти катастрофічно падали, а на промислові - залишались високими, зростали податки. Комуністи закликали селян не сплачувати податків, не вивозити продуктів на продаж, вимагати зниження цін на промислові товари та підвищення - на сільськогосподарські продукти.
Особливо пожвавилась революційна боротьба у селі під час виборів до польського сейму 1930 року. У Щурині була розповсюджена листівка із зверненням ЦК КПЗУ, що закликала трудящих до боротьби «проти фашистської диктатури, проти класових ворогів, фабрикантів і купців, поміщиків та куркулів, проти соціал-фашистських агентів». 20 квітня 1930 року в селі відбувся передвиборний мітинг, у якому взяли участь понад 300 селян Щурина, Ясенівки, Райміста. Мітинг проходив під лозунгом «Геть фашистський уряд Пілсудського! Геть підготовку війни проти СРСР! Хай живе пролетарська революція! Звільнити політв'язнів!». На мітингу виступив член ЦК КПЗУ К. М. Пелехатий.
У липні 1931 року в Щурині відбулась нарада представників «Сельробу» з питань поширення та активізації його діяльності. Через організацію «Сельроб» комуністи мали великий вплив на маси.
Щоб залякати маси і запобігти революційним виступам, польська фашистська кліка 1930 року розпочала розправу над трудящими, цинічно назвавши її «пацифікацією». Окупанти руйнували будинки, катували і вбивали селян. Хвиля «пацифікації» не обминула і Щурина, де у 1932 - 1934 рр. діяльність комуністів і комсомольців була особливо відчутною.
У 1932 році поліція напала на село, розгромила близько 30 будинків селян. «Пацифікатори» вибивали вікна, рубали двері, столи, розвалювали печі, нищили одяг та інші речі. Жертвою такого погрому став член КПЗУ бідняк Л. А. Войтюк, на якого написав донос сільський дяк.
Однак «пацифікаторам» не вдалось «заспокоїти» трудящих Щурина ні кривавою розправою, ні дикою сваволею. Народ не припиняв боротьби з поневолювачами. У 1934 році селяни Олицької гміни оголосили загальний страйк, вимагаючи