Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Напередодні реформи 1861 року в Кортелісах налічувалося 116 селянських дворів2. В їх користуванні було 1,5 тис. десятин малородючої землі, яка розподілялася між селянами нерівномірно. Так, 10 дворів так званих сторонніх селян (селян-втікачів з інших повітів і губерній України та з Білорусії) користувалися лише 105 десятинами землі. 8 дворів відставних солдатів мали тільки городи і 2 двори бобилів взагалі не мали землі.
Піщані, супіщані й болотисті грунти через низький рівень обробітку і частий недорід не могли прогодувати сім'ї селян. Уже з нового року багатьом з них бракувало хліба, а весною наставав голод. Найбідніше селянство, шукаючи порятунку, створювало громадські фонди хліба. Напередодні реформи 1861 року в селі існував громадський, так званий запасний магазин, де зберігався хліб, призначений для позичок селянам на випадок неврожаю чи голоду.
Становище переважної більшості населення Кортеліс лишилося тяжким і після скасування кріпосного права. Згідно з царськими указами про поземельний устрій державних селян України, виданими у 1866—1867 рр., селянам Кортеліс було надано право викупити свої земельні наділи за відповідну грошову плату. Бідніші селяни, як і раніше, терпіли від безземелля і малоземелля. Будучи не спроможні викупити свої наділи, вони змушені були батракувати у поміщиків і куркулів.
Додатковим джерелом існування для переважної більшості селян було збирання ягід, грибів, а також ремесла: кушнірське, бондарське, ткацьке, виготовлення домотканого одягу, вичинка шкір тощо. Вироблені товари продавалися на ярмарках і базарах у Ратному, Ковелі і Бресті-Литовському. Наприкінці XIX століття поблизу села відкрився тартак. На розробці й трелюванні лісу працювали місцеві і білоруські безземельні та малоземельні селяни.
Переважна більшість селянських хат була курною, з одним-двома маленькими віконцями, що призводило до частих пожеж. Худобу тримали теж у хатах. Взимку діти й дорослі спали на долівці разом з телятами і ягнятами. Це за умов постійного недоїдання спричинювалося до різних епідемічних хвороб і великої смертності. Якщо у 1898 році в селі налічувалося 2654 жителі, то в 1906 році їх чисельність зменшилася до 1187.
Жителі Кортеліс були позбавлені будь-якої медичної допомоги. В селі не було ні медпункту, ні навіть фельдшера. Серед населення панувала повна неписьменність. Лише в 1887 році тут відкрилася однокласна церковнопарафіяльна школа. В 1911 році в ній навчалося 48 хлопчиків і 2 дівчинки, переважно із заможних сімей. Діти бідноти залишалися поза школою і росли неписьменними.
Звістка про революційні події 1905—1907 рр. долетіла і в цей куток волинського Полісся. Першими на ці події відгукнулися лісоруби. Вони не виходили на роботу, висунули вимоги про збільшення заробітної плати і поліпшення умов праці, не виконували розпоряджень посланих до села жандармів. Однак через неорганізованість, відсутність цілеспрямованої і послідовної програми дій виступи селян не стали масовими і носили епізодичний характер.
Безпросвітні злидні змушували багатьох волинян вирушати на заробітки за межі Російської держави. Напередодні першої світової війни до Канади та інших заокеанських країн у пошуках шматка хліба виїхало кілька сімей і з Кортеліс.
В період столипінської реакції кілька куркульських сімей виділилися на відруби і хутори. Основна ж маса кортелісців не хотіла переходити на відрубну систему землекористування, справедливо вбачаючи в ній шлях до ще дальшого зубожіння і цілковитої втрати своїх клаптиків землі.
Коли почалася перша світова війна, чимало чоловіків — жителів села мобілізували до царської армії. На плечі селян ліг тягар військових податків. Улітку 1915 року Кортеліси, як і вся північно-західна Волинь, були захоплені німецькими загарбниками. Вони грабували селян, відбираючи все, що впадало в око: полотно, вовну, шкіру, продовольство, худобу. Багатьох жителів примушували рити окопи. Тих, хто не хотів підкоритися, розстрілювали. Тільки протягом першого року окупації було закатовано понад 10 кортеліських селян.
Кортеліси
Сторінка 2 з 7
Крім цього, 76 десятин орної землі були власністю церкви і 88 десятин належало сільській громаді.Напередодні реформи 1861 року в Кортелісах налічувалося 116 селянських дворів2. В їх користуванні було 1,5 тис. десятин малородючої землі, яка розподілялася між селянами нерівномірно. Так, 10 дворів так званих сторонніх селян (селян-втікачів з інших повітів і губерній України та з Білорусії) користувалися лише 105 десятинами землі. 8 дворів відставних солдатів мали тільки городи і 2 двори бобилів взагалі не мали землі.
Становище переважної більшості населення Кортеліс лишилося тяжким і після скасування кріпосного права. Згідно з царськими указами про поземельний устрій державних селян України, виданими у 1866—1867 рр., селянам Кортеліс було надано право викупити свої земельні наділи за відповідну грошову плату. Бідніші селяни, як і раніше, терпіли від безземелля і малоземелля. Будучи не спроможні викупити свої наділи, вони змушені були батракувати у поміщиків і куркулів.
Додатковим джерелом існування для переважної більшості селян було збирання ягід, грибів, а також ремесла: кушнірське, бондарське, ткацьке, виготовлення домотканого одягу, вичинка шкір тощо. Вироблені товари продавалися на ярмарках і базарах у Ратному, Ковелі і Бресті-Литовському. Наприкінці XIX століття поблизу села відкрився тартак. На розробці й трелюванні лісу працювали місцеві і білоруські безземельні та малоземельні селяни.
Переважна більшість селянських хат була курною, з одним-двома маленькими віконцями, що призводило до частих пожеж. Худобу тримали теж у хатах. Взимку діти й дорослі спали на долівці разом з телятами і ягнятами. Це за умов постійного недоїдання спричинювалося до різних епідемічних хвороб і великої смертності. Якщо у 1898 році в селі налічувалося 2654 жителі, то в 1906 році їх чисельність зменшилася до 1187.
Жителі Кортеліс були позбавлені будь-якої медичної допомоги. В селі не було ні медпункту, ні навіть фельдшера. Серед населення панувала повна неписьменність. Лише в 1887 році тут відкрилася однокласна церковнопарафіяльна школа. В 1911 році в ній навчалося 48 хлопчиків і 2 дівчинки, переважно із заможних сімей. Діти бідноти залишалися поза школою і росли неписьменними.
Звістка про революційні події 1905—1907 рр. долетіла і в цей куток волинського Полісся. Першими на ці події відгукнулися лісоруби. Вони не виходили на роботу, висунули вимоги про збільшення заробітної плати і поліпшення умов праці, не виконували розпоряджень посланих до села жандармів. Однак через неорганізованість, відсутність цілеспрямованої і послідовної програми дій виступи селян не стали масовими і носили епізодичний характер.
Безпросвітні злидні змушували багатьох волинян вирушати на заробітки за межі Російської держави. Напередодні першої світової війни до Канади та інших заокеанських країн у пошуках шматка хліба виїхало кілька сімей і з Кортеліс.
В період столипінської реакції кілька куркульських сімей виділилися на відруби і хутори. Основна ж маса кортелісців не хотіла переходити на відрубну систему землекористування, справедливо вбачаючи в ній шлях до ще дальшого зубожіння і цілковитої втрати своїх клаптиків землі.
Коли почалася перша світова війна, чимало чоловіків — жителів села мобілізували до царської армії. На плечі селян ліг тягар військових податків. Улітку 1915 року Кортеліси, як і вся північно-західна Волинь, були захоплені німецькими загарбниками. Вони грабували селян, відбираючи все, що впадало в око: полотно, вовну, шкіру, продовольство, худобу. Багатьох жителів примушували рити окопи. Тих, хто не хотів підкоритися, розстрілювали. Тільки протягом першого року окупації було закатовано понад 10 кортеліських селян.