Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
революційні події в Росії і на Україні, закликали селян здійснити надане їм декретом Радянського уряду право на землю.
Проте на перешкоді сподівань трудового селянства Кортеліс стали нові інтервенти. Весною 1919 року білополяки захопили західну частину України. Кортеліси опинилися під владою білопольських інтервентів. Знову почалися страхіття окупаційного режиму: грабежі, розстріли. Сільська біднота чинила окупантам організований опір. З найбільш свідомих селян тут було створено підпільний озброєний загін, який очолив Ф. П. Корнелюк і С. К. Дордюк. Загін нападав на застави біло-поляків, відбивав продовольство і майно, награбоване загарбниками у кортелісців та жителів навколишніх сіл.
В липні 1920 року на Волині було встановлено Радянську владу. Проте реакційним колам буржуазно-поміщицької Польщі, підтриманим Антантою, вдалося відторгнути від Радянської України її західні землі. Така ж доля спіткала і Кортеліси.
В адміністративному відношенні Кортеліси входили до складу Гірницької гміни Ковельського повіту. Становище жителів села було вкрай тяжким. Розорені й пограбовані німецькими та білопольськими окупантами, селяни ледве животіли. Вони терпіли через малоземелля й безземелля. Багато сімей, які під час війни позбулися чоловіків і не мали тяглової сили та сільськогосподарського реманенту, вручну нічого не могли вдіяти на убогих клаптиках неродючої землі. Примітивні осушувальні канали стали непридатними, а з ними — і раніше освоєна болотиста земля. Цим скористалися куркулі, які при підтримці польських властей на основі так званої комасації (об'єднання дрібних земельних ділянок і ліквідація черезсмужжя) загарбали землі зубожілих селянських господарств.
Селяни були обтяжені численними податками і повинностями. За десятину орної землі, луків або городу селяни Ковельського повіту, в т. ч. і Кортеліс, змушені були платити 6,5 злотого, за вола або корову — 2 проц. їх вартості, за вівцю чи козу—6 злотих, за свиню—від 6 до 8 злотих, за теля — 10 злотих1. Крім поземельного податку, селяни сплачували місцевий податок, або податок на «самоврядування», у розмірі 100 проц. поземельного, податок за утримання домашньої птиці, коня і навіть собаки. З кортелісців стягували також на утримання поліції, війта, їх примушували виконувати так звані шарваркові повинності та інші роботи на користь держави.
Шукаючи засобів до існування, чимало збіднілих селян працювали на лісорозробках або батракували в куркулів за невелику частку врожаю. Справжнім бичем були хвороби: туберкульоз, малярія, дизентерія та інші. Весною, коли посилювався голод, від хвороб щодня вмирало по 5—6 чоловік. Великою була й дитяча смертність. В 1938 році з 126 новонароджених 66 померло. Селяни не мали найелементарнішої медичної допомоги. В Кортелісах не було навіть фельдшера. Майже всі жителі були неписьменними. Сюди роками не надходили листи.
Трудове селянство не мирилося з своїм тяжким становищем. Його найбільш передові і свідомі представники ставали борцями за народне щастя, за соціальне й національне визволення, за возз'єднання з Радянською Україною. В 1935 році в Кортелісах було створено осередок КПЗУ. Його члени проводили організаційну і пропагандистсько-агітаційну роботу. В грудні 1937 року тут налічувалося 5 комуністів. їх очолював селянин-бідняк А. Т. Прокопчук.
Місцеві комуністи організовували нелегальні сходки, викривали наклепи буржуазної преси і українських буржуазних націоналістів на Радянський Союз, розповідали трудящим правду про життя радянського народу, про Радянську Україну. Члени осередку КПЗУ розповсюджували комуністичні листівки і відозви, закликаючи селян до активної боротьби проти гнобителів. Трудящі дедалі більше усвідомлювали, що лише шляхом боротьби вони зможуть добитися поліпшення свого становища, і всіляко підтримували комуністів. Так, кортелісці, які працювали на лісорозробках, переховували комуністичну літературу. Брати А. Т. Прокопчука—Максим, Хома, Никон і
Кортеліси
Сторінка 3 з 7
Звістку про Велику Жовтневу соціалістичну революцію в Росії, про перші ленінські декрети захоплено зустріло трудове селянство Кортеліс. Однак окупаційний режим перешкодив встановленню тут Радянської влади. Завдяки переможному наступу Червоної Армії навесні 1919 року частина Волині на недовгий час була визволена від інтервентів. До сіл поверталися біженці, військовополонені, солдати. Вони несли з собою правду про Проте на перешкоді сподівань трудового селянства Кортеліс стали нові інтервенти. Весною 1919 року білополяки захопили західну частину України. Кортеліси опинилися під владою білопольських інтервентів. Знову почалися страхіття окупаційного режиму: грабежі, розстріли. Сільська біднота чинила окупантам організований опір. З найбільш свідомих селян тут було створено підпільний озброєний загін, який очолив Ф. П. Корнелюк і С. К. Дордюк. Загін нападав на застави біло-поляків, відбивав продовольство і майно, награбоване загарбниками у кортелісців та жителів навколишніх сіл.
В липні 1920 року на Волині було встановлено Радянську владу. Проте реакційним колам буржуазно-поміщицької Польщі, підтриманим Антантою, вдалося відторгнути від Радянської України її західні землі. Така ж доля спіткала і Кортеліси.
В адміністративному відношенні Кортеліси входили до складу Гірницької гміни Ковельського повіту. Становище жителів села було вкрай тяжким. Розорені й пограбовані німецькими та білопольськими окупантами, селяни ледве животіли. Вони терпіли через малоземелля й безземелля. Багато сімей, які під час війни позбулися чоловіків і не мали тяглової сили та сільськогосподарського реманенту, вручну нічого не могли вдіяти на убогих клаптиках неродючої землі. Примітивні осушувальні канали стали непридатними, а з ними — і раніше освоєна болотиста земля. Цим скористалися куркулі, які при підтримці польських властей на основі так званої комасації (об'єднання дрібних земельних ділянок і ліквідація черезсмужжя) загарбали землі зубожілих селянських господарств.
Селяни були обтяжені численними податками і повинностями. За десятину орної землі, луків або городу селяни Ковельського повіту, в т. ч. і Кортеліс, змушені були платити 6,5 злотого, за вола або корову — 2 проц. їх вартості, за вівцю чи козу—6 злотих, за свиню—від 6 до 8 злотих, за теля — 10 злотих1. Крім поземельного податку, селяни сплачували місцевий податок, або податок на «самоврядування», у розмірі 100 проц. поземельного, податок за утримання домашньої птиці, коня і навіть собаки. З кортелісців стягували також на утримання поліції, війта, їх примушували виконувати так звані шарваркові повинності та інші роботи на користь держави.
Шукаючи засобів до існування, чимало збіднілих селян працювали на лісорозробках або батракували в куркулів за невелику частку врожаю. Справжнім бичем були хвороби: туберкульоз, малярія, дизентерія та інші. Весною, коли посилювався голод, від хвороб щодня вмирало по 5—6 чоловік. Великою була й дитяча смертність. В 1938 році з 126 новонароджених 66 померло. Селяни не мали найелементарнішої медичної допомоги. В Кортелісах не було навіть фельдшера. Майже всі жителі були неписьменними. Сюди роками не надходили листи.
Трудове селянство не мирилося з своїм тяжким становищем. Його найбільш передові і свідомі представники ставали борцями за народне щастя, за соціальне й національне визволення, за возз'єднання з Радянською Україною. В 1935 році в Кортелісах було створено осередок КПЗУ. Його члени проводили організаційну і пропагандистсько-агітаційну роботу. В грудні 1937 року тут налічувалося 5 комуністів. їх очолював селянин-бідняк А. Т. Прокопчук.
Місцеві комуністи організовували нелегальні сходки, викривали наклепи буржуазної преси і українських буржуазних націоналістів на Радянський Союз, розповідали трудящим правду про життя радянського народу, про Радянську Україну. Члени осередку КПЗУ розповсюджували комуністичні листівки і відозви, закликаючи селян до активної боротьби проти гнобителів. Трудящі дедалі більше усвідомлювали, що лише шляхом боротьби вони зможуть добитися поліпшення свого становища, і всіляко підтримували комуністів. Так, кортелісці, які працювали на лісорозробках, переховували комуністичну літературу. Брати А. Т. Прокопчука—Максим, Хома, Никон і