Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Затурці

Українські селяни були позбавлені будь-яких політичних прав. В селі ліквіду­вали громадську раду; на чолі сільських органів самоврядування стали поляки. Українська мова була заборонена. Діловодство велося тільки польською мовою. 15 років у Затурцях не працювала школа. Аж у 1935 році відкрили т. зв. народну школу з польською мовою викладання, хоча переважна більшість населення були українці. Ні бібліотеки, ні медичної установи не існувало.
Поступово селяни усвідомлювали, що добитися повної свободи можна лише
шляхом революційної боротьби. Незважаючи на сувору цензуру, правда про Росію, про В. І. Леніна, про Радянську Україну все ж доходила до жителів села. Місцеві комуністи, члени КПЗУ Я. К. Харуцький, В. Г. Харуцький, О. І. Киричук прово­дили революційну роботу в Затурцях, розповсюджували нелегальну літературу, поширювали соціалістичні ідеї. В 1932 і 1933 рр., у дні святкування річниць Вели­кої Жовтневої соціалістичної революції, в Затурцях було розкидано листівки, виві­шено транспаранти та плакати з комуністичними гаслами. Члени КПЗУ закликали до боротьби проти польських панів, за возз'єднання з Радянською Україною. В 1937 році, з нагоди вшанування пам'яті В. І. Леніна, К. Лібкнехта і Р. Люксем­бург, комуністи в ніч на 21 січня вивісили в Затурцях лозунги, транспаранти і відозви.
Довгожданий час визволення настав. 19 вересня 1939 року радянські війська вступили в Затурці. Одразу було створено селянський комітет з 7 чоловік. Він узяв на облік поміщицьке майно, створив загін народної міліції. В селі відкрили клуб, початкову школу з українською мовою навчання, медичний пункт. Комітет готував розподіл колишньої поміщицької землі серед селян, вибори до Народних Зборів Західної України. Наприкінці грудня 1939 року в Затурцях створили сільську Раду депутатів трудящих. З грудня 1939 року почала діяти комсомольська організація.
У 1940 році з ініціативи селян П. М. Любчука, Р. І. Панасюка, М. С. Кушніра, Й. П. Громи створено колгосп ім. Комінтерну. Головою правління обрали Н. А. Вавринюка. Колгоспники трудилися з величезним піднесенням. У 1941 році вони ви­ростили високий урожай зернових культур. Зібрати його перешкодила війна. Вже в перший день її поблизу Затурців розпочались тяжкі бої. Після артпідготовки про­тивник кинув 200 танків проти артилерійської протитанкової бригади, що захищала село. Радянські артилеристи знищили близько 70 машин, багато іншої техніки та живої сили ворога. Але 23 червня 1941 року фашисти захопили село. У дев'яти брат­ських могилах поховано 890 воїнів, полеглих у цих боях. Золотом викарбувані їх імена на обеліску Слави, що в центрі села.
Багато лиха зазнали жителі села під час фашистської окупації. Вже з перших днів кати розстріляли 7 чоловік, знищили все шкільне майно, а школу перетворили на стайню. Всього за роки окупації вони зруйнували 38 житлових будинків, 110 над­вірних будов; відібрали в населення 232 сільськогосподарські машини, 242 коней, 254 корови тощо. Гітлерівці ліквідували колгосп, пограбували його майно. Понад 150 чоловік села відправили до Німеччини на каторжні роботи.
Суворі випробування випали на долю жителів села в роки Великої Вітчизняної війни. Та їх волю до боротьби з ворогом не було зламано. Різними засобами населен­ня саботувало заходи окупантів, а молодь ухилялась від відправки до Німеччини. В Затурцях була організована партизанська група, якою керував М. І. Соколов, лейтенант Червоної Армії. Під час боїв під Затурцями він потрапив в оточення ворога. Залишившись в окупованому селі, Соколов організував групу народних месників. Партизани напали на гітлерівський обоз, здобули собі зброю і завдавали фашистам відчутних ударів. У 1942 році група встановила зв'язок з голобським підпіллям. З часом партизанська група виросла в загін, який у 1943 році влився в з'єднання П. Бринського.
В селі й зараз живуть колишні бійці партизанського з'єднання ім. Суворова – В.М. Наливайко, партизанського загону ім. Гарібальді в Італії – І. С. Мороз, зв’язковий партизанського загону О. Ф. Федорова – А. М. Янко та інші.
У липні 1944 року радянські війська визволили Затурці від німецько-фашист­ських загарбників. Близько 70 жителів влилися в ряди Червоної Армії. За мужність, виявлену на фронтах Великої Вітчизняної війни, багато з них нагороджено орденами і медалями, зокрема М. С. Кушнір, І. Р. Мельничук, Д. К. Вронський, П. О. Іванчук.
Після визволення Затурці стали центром Озютичівського району. Відновили свою діяльність райком партії, райвиконком і сільська Рада депутатів трудящих. У 1944 – 1946 рр. в селі почали працювати райпромкомбінат, молокозавод, райспоживспілка тощо. В ці роки будівельна бригада райкомунгоспу


Сучасна карта - Затурці