Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У вересні 1939 року з початком визвольного походу Червоної Армії комуністи Любешева вийшли з підпілля. 20 вересня було створено ревком на чолі з С. П. Джуманюком. Того ж дня організували загін народної міліції, який роззброїв польських жандармів. 30 вересня 1939 року Червона Армія визволила Любешів.
Ревком почав здійснювати соціальні перетворення. Він конфіскував панську й церковну землю та розподілив її між безземельними і малоземельними селянами. За рішенням ревкому трудящі обмолотили панський хліб і роздали його біднякам. Було націоналізовано підприємства (2 млини, хлібопекарню, електростанцію). Згодом ревком реорганізували у тимчасове управління.
У жовтні 1939 року в Любешеві розгорнулася підготовка до виборів у Народні Збори Західної Білорусії. Агітатори знайомили трудящих з «Положенням про вибори», роз'яснювали їм політику Комуністичної партії і Радянської держави. 22 жовтня 1939 року в селищі відбулися вибори. Депутатом до Народних Зборів Західної Білорусії було обрано селянку М. Я. Оласюк. Виконуючи наказ виборців, вона разом з усіма депутатами 28—29 жовтня 1939 року голосувала за встановлення Радянської влади на Західній Білорусії, прийняття її до складу СРСР та включення до Білоруської PCP. Після нового розмежування кордонів між УРСР і БРСР Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 грудня 1939 року Камінь-Каширський повіт, а разом з ним і Любешів увійшли до складу Української PCP. 18 січня 1940 року Указом Президії Верховної Ради УРСР було створено Любешівський район Волинської області. Любешів став районним центром.
На початку 1940 року в селищі почали діяти районний комітет КП(б)У, районна і селищна Ради депутатів трудящих та інші районні організації. Частина селян Любешева та сіл, що входили до складу селищної Ради депутатів трудящих, стали на колективний шлях господарювання. В другій половині 1940 року тут було створено три сільськогосподарські артілі. В 1941 році у колгоспи об'єдналося понад половину селянських господарств. Було ліквідовано безробіття. Більша частина колишніх ремісників вступила до промислової артілі «Зоря», а решта стали робітниками промислового комбінату. Приватну торгівлю замінили кооперативна і державна.
Значну роботу провели партійні та радянські органи для організації охорони здоров'я трудящих. У Любешеві було відкрито лікарню і амбулаторію, де населення селища і навколишніх сіл безплатно одержувало медичну допомогу. Трудящі Любешева вперше дістали можливість навчати своїх дітей у школі рідною мовою. В селищі почали працювати семирічна і середня школи. Для підготовки вчительських кадрів було відкрито педагогічну школу. Учнів забезпечили новими підручниками, планами і програмами, виданими додатковим тиражем спеціально для західних областей Української PCP. Багато зробила селищна Рада для виконання закону про загальне обов'язкове навчання та ліквідацію неписьменності й малописьменності серед дорослого населення. При школах організували спеціальні класи.
Віроломний напад фашистської Німеччини на Радянський Союз перервав розпочате соціалістичне будівництво. 29 червня 1941 року німецько-фашистські війська захопили Любешів. Фашисти встановили кривавий режим. Вони влаштували у центрі селища гетто, куди зганяли радянських людей і сотнями розстрілювали їх. Лише 18 серпня 1942 року німецько-фашистські кати знищили тут 2230 чоловік, а 25 вересня того ж року — ще 300 чоловік. Понад 100 юнаків і дівчат вивезли на каторжні роботи до Німеччини. Окупанти грабували жителів, відбирали хліб, м'ясо, молоко та інші продукти. Приміщення середньої і семирічної шкіл були перетворені на казарми.
Незважаючи на окупаційний терор, населення Любешева піднялося на боротьбу. Ще напередодні відступу радянських військ за вказівкою Любешівського райкому партії у селищі створили підпільну партійно-комсомольську групу з 16 чоловік, до складу якої входили А. П. Будько, К. Є. Русило, X. Я. Зімич та інші. Перед нею було поставлено завдання спрямувати свою роботу на розгортання масового партизанського руху в тилу ворога. Група встановила зв'язок з партизанськими загонами, що діяли в навколишніх лісах. Дізнавшись, що гестапо натрапило на їх слід, підпільники влилися до Пінського партизанського з'єднання Героя Радянського Союзу В. 3. Коржа.
Поблизу Любешева, в селі Лобній, у 1943—1944 pp. діяли Волинський підпіль
Любешів
Сторінка 4 з 7
арешти і переслідування, боротьба тривала.У вересні 1939 року з початком визвольного походу Червоної Армії комуністи Любешева вийшли з підпілля. 20 вересня було створено ревком на чолі з С. П. Джуманюком. Того ж дня організували загін народної міліції, який роззброїв польських жандармів. 30 вересня 1939 року Червона Армія визволила Любешів.
У жовтні 1939 року в Любешеві розгорнулася підготовка до виборів у Народні Збори Західної Білорусії. Агітатори знайомили трудящих з «Положенням про вибори», роз'яснювали їм політику Комуністичної партії і Радянської держави. 22 жовтня 1939 року в селищі відбулися вибори. Депутатом до Народних Зборів Західної Білорусії було обрано селянку М. Я. Оласюк. Виконуючи наказ виборців, вона разом з усіма депутатами 28—29 жовтня 1939 року голосувала за встановлення Радянської влади на Західній Білорусії, прийняття її до складу СРСР та включення до Білоруської PCP. Після нового розмежування кордонів між УРСР і БРСР Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 грудня 1939 року Камінь-Каширський повіт, а разом з ним і Любешів увійшли до складу Української PCP. 18 січня 1940 року Указом Президії Верховної Ради УРСР було створено Любешівський район Волинської області. Любешів став районним центром.
На початку 1940 року в селищі почали діяти районний комітет КП(б)У, районна і селищна Ради депутатів трудящих та інші районні організації. Частина селян Любешева та сіл, що входили до складу селищної Ради депутатів трудящих, стали на колективний шлях господарювання. В другій половині 1940 року тут було створено три сільськогосподарські артілі. В 1941 році у колгоспи об'єдналося понад половину селянських господарств. Було ліквідовано безробіття. Більша частина колишніх ремісників вступила до промислової артілі «Зоря», а решта стали робітниками промислового комбінату. Приватну торгівлю замінили кооперативна і державна.
Значну роботу провели партійні та радянські органи для організації охорони здоров'я трудящих. У Любешеві було відкрито лікарню і амбулаторію, де населення селища і навколишніх сіл безплатно одержувало медичну допомогу. Трудящі Любешева вперше дістали можливість навчати своїх дітей у школі рідною мовою. В селищі почали працювати семирічна і середня школи. Для підготовки вчительських кадрів було відкрито педагогічну школу. Учнів забезпечили новими підручниками, планами і програмами, виданими додатковим тиражем спеціально для західних областей Української PCP. Багато зробила селищна Рада для виконання закону про загальне обов'язкове навчання та ліквідацію неписьменності й малописьменності серед дорослого населення. При школах організували спеціальні класи.
Віроломний напад фашистської Німеччини на Радянський Союз перервав розпочате соціалістичне будівництво. 29 червня 1941 року німецько-фашистські війська захопили Любешів. Фашисти встановили кривавий режим. Вони влаштували у центрі селища гетто, куди зганяли радянських людей і сотнями розстрілювали їх. Лише 18 серпня 1942 року німецько-фашистські кати знищили тут 2230 чоловік, а 25 вересня того ж року — ще 300 чоловік. Понад 100 юнаків і дівчат вивезли на каторжні роботи до Німеччини. Окупанти грабували жителів, відбирали хліб, м'ясо, молоко та інші продукти. Приміщення середньої і семирічної шкіл були перетворені на казарми.
Незважаючи на окупаційний терор, населення Любешева піднялося на боротьбу. Ще напередодні відступу радянських військ за вказівкою Любешівського райкому партії у селищі створили підпільну партійно-комсомольську групу з 16 чоловік, до складу якої входили А. П. Будько, К. Є. Русило, X. Я. Зімич та інші. Перед нею було поставлено завдання спрямувати свою роботу на розгортання масового партизанського руху в тилу ворога. Група встановила зв'язок з партизанськими загонами, що діяли в навколишніх лісах. Дізнавшись, що гестапо натрапило на їх слід, підпільники влилися до Пінського партизанського з'єднання Героя Радянського Союзу В. 3. Коржа.
Поблизу Любешева, в селі Лобній, у 1943—1944 pp. діяли Волинський підпіль