Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Тяжкі матеріальні умови життя, політичне безправ’я викликали гнів і обурення населення, яке повставало проти експлуатації. Очолювали боротьбу комуністи, вплив яких на маси весь час зростав.
Перший осередок КПЗУ в Олиці засновано 1926 року. Його діяльність була спрямована проти воєнної пропаганди, наклепів на СРСР. Одержуючи з підпільної друкарні КПЗУ у Львові відозви, листівки та іншу літературу, комуністи Олики розповсюджували їх серед населення. Вони керували роботою культурно-освітніх товариств «Просвіти», організовували вечори молоді, на яких пропагували ідеї марксизму-ленінізму.
Власті буржуазної Польщі забороняли влаштовувати будь-які збори або мітинги. 26 березня 1930 року члени КПЗУ і «Сельробу» скликали в Олиці передвиборний мітинг, на який зібралося багато робітників і селян навколишніх сіл. Але поліція розігнала учасників мітингу, мотивуючи це тим, що на скликання його не було дозволу від луцького старости.
Незважаючи на розправи й арешти, діяльність комуністів і комсомольців в Олиці не припинялася. Вони розповідали трудящим правду про Радянський Союз, викривали підступні дії польського фашистського уряду та його агентури – українських буржуазних націоналістів. Все це мало великий вплив на свідомість трудящих, молоді Олики.
Рік у рік організаційно міцніли й кількісно зростали ряди комуністичної та комсомольської організацій.
У вересні 1931 року в с. Залісочому відбулася нарада комуністів Олики і навколишніх сіл, на якій організаційно оформився Олицький райком КПЗУ, секретарем його став А. С. Жовтянський. Вже в кінці 1931 року Олицька районна організація КПЗУ налічувала понад 100 комуністів.
Під керівництвом райкому КПЗУ був підготовлений селянський страйк, який розпочався у червні 1932 року. Страйкарі вимагали від властей скасування штрафів, відміни мита за в'їзд до міста на базар, зниження цін на промислові товари й підвищення цін на сільськогосподарські продукти.
Страйк тривав майже місяць і був придушений поліцією, яка прибула сюди з Луцька. Карателі чинили криваві розправи над селянами. Багатьох страйкарів кинули до в'язниці. Був заарештований і закатований поліцією активний член КПЗУ А. Беганський. Ім'ям цього славного сина польського народу в Олиці названо одну з вулиць.
Проте жорстока розправа над страйкарями не залякала трудящих. У 1934 році боротьба селян Волині розгорнулася з новою силою. Особливо гострим був виступ селян Ковельського повіту, до якого приєдналися селяни Луцького, частини Дубнівського, Ровенського, Любомльського та Володимир-Волинського повітів. В цьому страйку взяло участь майже 80 тис. селян із 130 сіл.
На початку лютого 1934 року Олицький райком КПЗУ провів конференцію активу, де розробили план підготовки й проведення страйку селян. Конференція виробила вимоги страйкарів, які в основному полягали в тому, щоб власті скасували ярмаркове мито, збільшили ціни на сільськогосподарські продукти тощо. Тут же обрано районний страйковий комітет на чолі з М.М.Патріюком. Страйкові комітети створювались у кожному селі Олицької гміни.
Страйк розпочався 14 лютого. В ньому брали участь тисячі селян. Олицький райком КПЗУ весь час керував страйком. Про кожний успіх або невдачу зразу ж повідомлялося у відозвах. Місцеві жандарми неспроможні були справитися з страйкуючими, тому 11 квітня 1934 року в Олику прибули з Луцька численні загони поліції й осадників, які розпочали криваву розправу в селах гміни й вдалися до масових арештів. Понад 270 чоловік, в тому числі майже всіх членів райкому КПЗУ, було кинуто до в'язниці.
Проте ні терор, ні ув'язнення не примусили трудящих припинити боротьбу. Так, 1 травня 1934 року тут відбулася могутня демонстрація, організована Олицькою і Котівською районними організаціями КПЗУ. До селян приєдналися робітники Ківерцівського лісопильного заводу.
Боротьба олицьких селян, що була підтримана сільськогосподарськими робітниками багатьох поміщицьких маєтків, закінчилася повною перемогою селян. У 1934 році скасували мито на в’їзд до міста, а на початку 1935 року – і плату за постій у місті, знизили ринкові збори.
Багатьма славними сторінками збагатили оличани літопис боротьби трудящих Волині за соціальне й національне визволення. Ніколи не згасало у робітників і селян прагнення до возз’єднання з Радянською Україною. Ніколи не залишала
Олика
Сторінка 3 з 7
трудящих плату.Тяжкі матеріальні умови життя, політичне безправ’я викликали гнів і обурення населення, яке повставало проти експлуатації. Очолювали боротьбу комуністи, вплив яких на маси весь час зростав.
Власті буржуазної Польщі забороняли влаштовувати будь-які збори або мітинги. 26 березня 1930 року члени КПЗУ і «Сельробу» скликали в Олиці передвиборний мітинг, на який зібралося багато робітників і селян навколишніх сіл. Але поліція розігнала учасників мітингу, мотивуючи це тим, що на скликання його не було дозволу від луцького старости.
Незважаючи на розправи й арешти, діяльність комуністів і комсомольців в Олиці не припинялася. Вони розповідали трудящим правду про Радянський Союз, викривали підступні дії польського фашистського уряду та його агентури – українських буржуазних націоналістів. Все це мало великий вплив на свідомість трудящих, молоді Олики.
Рік у рік організаційно міцніли й кількісно зростали ряди комуністичної та комсомольської організацій.
У вересні 1931 року в с. Залісочому відбулася нарада комуністів Олики і навколишніх сіл, на якій організаційно оформився Олицький райком КПЗУ, секретарем його став А. С. Жовтянський. Вже в кінці 1931 року Олицька районна організація КПЗУ налічувала понад 100 комуністів.
Під керівництвом райкому КПЗУ був підготовлений селянський страйк, який розпочався у червні 1932 року. Страйкарі вимагали від властей скасування штрафів, відміни мита за в'їзд до міста на базар, зниження цін на промислові товари й підвищення цін на сільськогосподарські продукти.
Страйк тривав майже місяць і був придушений поліцією, яка прибула сюди з Луцька. Карателі чинили криваві розправи над селянами. Багатьох страйкарів кинули до в'язниці. Був заарештований і закатований поліцією активний член КПЗУ А. Беганський. Ім'ям цього славного сина польського народу в Олиці названо одну з вулиць.
Проте жорстока розправа над страйкарями не залякала трудящих. У 1934 році боротьба селян Волині розгорнулася з новою силою. Особливо гострим був виступ селян Ковельського повіту, до якого приєдналися селяни Луцького, частини Дубнівського, Ровенського, Любомльського та Володимир-Волинського повітів. В цьому страйку взяло участь майже 80 тис. селян із 130 сіл.
На початку лютого 1934 року Олицький райком КПЗУ провів конференцію активу, де розробили план підготовки й проведення страйку селян. Конференція виробила вимоги страйкарів, які в основному полягали в тому, щоб власті скасували ярмаркове мито, збільшили ціни на сільськогосподарські продукти тощо. Тут же обрано районний страйковий комітет на чолі з М.М.Патріюком. Страйкові комітети створювались у кожному селі Олицької гміни.
Страйк розпочався 14 лютого. В ньому брали участь тисячі селян. Олицький райком КПЗУ весь час керував страйком. Про кожний успіх або невдачу зразу ж повідомлялося у відозвах. Місцеві жандарми неспроможні були справитися з страйкуючими, тому 11 квітня 1934 року в Олику прибули з Луцька численні загони поліції й осадників, які розпочали криваву розправу в селах гміни й вдалися до масових арештів. Понад 270 чоловік, в тому числі майже всіх членів райкому КПЗУ, було кинуто до в'язниці.
Проте ні терор, ні ув'язнення не примусили трудящих припинити боротьбу. Так, 1 травня 1934 року тут відбулася могутня демонстрація, організована Олицькою і Котівською районними організаціями КПЗУ. До селян приєдналися робітники Ківерцівського лісопильного заводу.
Боротьба олицьких селян, що була підтримана сільськогосподарськими робітниками багатьох поміщицьких маєтків, закінчилася повною перемогою селян. У 1934 році скасували мито на в’їзд до міста, а на початку 1935 року – і плату за постій у місті, знизили ринкові збори.
Багатьма славними сторінками збагатили оличани літопис боротьби трудящих Волині за соціальне й національне визволення. Ніколи не згасало у робітників і селян прагнення до возз’єднання з Радянською Україною. Ніколи не залишала