Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У червні 1943 року в селищі побувала луцька підпільниця комсомолка Паша Савельєва. Тут вона налагоджувала зв'язки з ківерцівськими підпільниками. У Ківерцях побували партизани-розвідники В. Супилін, Ю. Курята, М. Бондарчук, І. Бєлов та інші. Відважний народний месник В. В. Ізмайлов випадково
натрапив під Ківерцями на загін оунівців і один прийняв бій проти них. Дорого дісталась ворогам перемога над радянським партизаном, що поліг у бою. Близько 10 бандитів знайшли під Ківерцями свою могилу. В Ківерцях бував легендарний розвідник Герой Радянського Союзу М. І. Кузнецов. У липні 1943 року біля селища він стратив фашистського ката Готліба, який очолював луцьке гестапо й особисто розстріляв сотні радянських людей.
Героїчна боротьба радянських месників наблизила день перемоги над гітлерівською Німеччиною. Війська 1-го Українського фронту в ніч на 1 лютого 1944 року підійшли до Ківерців. Частина, якою командував гвардії полковник Макаров, розгромила ворожий гарнізон. Було взято в полон велику кількість гітлерівців.
Відступаючи, гітлерівці знищили депо, зруйнували залізничну колію, спалили багато будинків. В Ківерцях і селах району недолюдки розстріляли понад 2 тис. мирних жителів – жінок, дітей, стариків; близько тисячі юнаків і дівчат вивезли на каторгу до Німеччини.
У березні і квітні 1944 року в селищі формувалася 2-а армія Війська Польського, а також розміщався військовий комісаріат чеського корпусу під командуванням генерала Л.Свободи.
Незважаючи на труднощі воєнного часу, трудящі Ківерців швидко відбудували залізничну станцію, колії, одне за одним ставали до ладу і давали продукцію для фронту промислові підприємства. Особливу увагу партійні та радянські органи приділяли відбудові і дальшому розвитку Ківерцівського комбінату і ліспромгоспу. В червні 1946 року з ініціативи партійної організації розгорнулося соціалістичне змагання між волинськими лісозаготівельниками та шахтарями Горлівки. За рахунок надпланової продукції лісоруби Волині, в т. ч. й Ківерців, послали в дар горлівським гірникам ешелон кріпильного та будівельного лісу. Держава забезпечила лісозаготівельників і деревообробників новою технікою, завдяки чому вони вже в перші післявоєнні роки досягли і перевершили довоєнний рівень виробництва.
25 червня 1951 року селище Ківерці було віднесено до категорії міст. На цей час тут працювало 17 великих і малих підприємств.
Від тартака з трьома примітивними пилорамами до сучасного підприємства, оснащеного найновішою технікою, – ось шлях Ківерцівського деревообробного комбінату за роки Радянської влади. У перші післявоєнні роки тут випускали чотири види продукції, а нині – вироби 34 назв. Комбінат виготовляє високоякісні меблі, паркет, деревностружкові плити, бутові і винні клепки тощо. Ця продукція має великий попит і в СРСР, і за рубежем. Паркет з ківерцівською маркою використовувався на будівництві Московського університету ім. М. В. Ломоносова, Палацу культури у Варшаві.
Робітники комбінату першими в районі почали змагання за комуністичну працю. І вже скоро тут було багато ударників і бригад комуністичної праці. За високі показники в роботі і виконання семирічного плану за 4 роки і 9 місяців звання колективу комуністичної праці було присвоєно паркетному цеху. А згодом і всі цехи здобули це високе звання. Робітниця комбінату комсомолка Н. Грицуняк була учасницею першого Всесоюзного зльоту ударників комуністичної праці в Москві. Широкі перспективи для дальшого розвитку відкрили перед підприємством рішення вересневого (1965 р.) Пленуму ЦК КПРС. У результаті вдосконалення планування і посилення матеріального стимулювання, високоефективного використання всіх виробничих потужностей на території комбінату побудовано 2 просторі й світлі цехи, де всі трудомісткі процеси механізовано й автоматизовано. На підприємстві виросло багато передовиків і новаторів виробництва. Серед них ветерани праці старі комуністи М. І. Чеблін і Г. Г. Ропавка – активний учасник Великої Вітчизняної війни, нагороджений двома орденами Вітчизняної війни 1-го і 2-го ступенів, кількома медалями. Понад 10 трудівників комбінату лише в останні роки відзначені орденами й медалями СРСР, в т. ч. верстатники М. С. Мельничук, В. С. Кутін нагороджені орденом Трудового Червоного Прапора, директор комбінату М. П. Ковальов і робітниця делегат XXIII з'їзду КП України Є. О. Тюхтій – орденом «Знак Пошани». Молода робітнича зміна з честю несе естафету батьків.
Ківерці
Сторінка 4 з 7
Д. М. Медведєва і з підпільниками м. Луцька.У червні 1943 року в селищі побувала луцька підпільниця комсомолка Паша Савельєва. Тут вона налагоджувала зв'язки з ківерцівськими підпільниками. У Ківерцях побували партизани-розвідники В. Супилін, Ю. Курята, М. Бондарчук, І. Бєлов та інші. Відважний народний месник В. В. Ізмайлов випадково
Героїчна боротьба радянських месників наблизила день перемоги над гітлерівською Німеччиною. Війська 1-го Українського фронту в ніч на 1 лютого 1944 року підійшли до Ківерців. Частина, якою командував гвардії полковник Макаров, розгромила ворожий гарнізон. Було взято в полон велику кількість гітлерівців.
Відступаючи, гітлерівці знищили депо, зруйнували залізничну колію, спалили багато будинків. В Ківерцях і селах району недолюдки розстріляли понад 2 тис. мирних жителів – жінок, дітей, стариків; близько тисячі юнаків і дівчат вивезли на каторгу до Німеччини.
У березні і квітні 1944 року в селищі формувалася 2-а армія Війська Польського, а також розміщався військовий комісаріат чеського корпусу під командуванням генерала Л.Свободи.
Незважаючи на труднощі воєнного часу, трудящі Ківерців швидко відбудували залізничну станцію, колії, одне за одним ставали до ладу і давали продукцію для фронту промислові підприємства. Особливу увагу партійні та радянські органи приділяли відбудові і дальшому розвитку Ківерцівського комбінату і ліспромгоспу. В червні 1946 року з ініціативи партійної організації розгорнулося соціалістичне змагання між волинськими лісозаготівельниками та шахтарями Горлівки. За рахунок надпланової продукції лісоруби Волині, в т. ч. й Ківерців, послали в дар горлівським гірникам ешелон кріпильного та будівельного лісу. Держава забезпечила лісозаготівельників і деревообробників новою технікою, завдяки чому вони вже в перші післявоєнні роки досягли і перевершили довоєнний рівень виробництва.
25 червня 1951 року селище Ківерці було віднесено до категорії міст. На цей час тут працювало 17 великих і малих підприємств.
Від тартака з трьома примітивними пилорамами до сучасного підприємства, оснащеного найновішою технікою, – ось шлях Ківерцівського деревообробного комбінату за роки Радянської влади. У перші післявоєнні роки тут випускали чотири види продукції, а нині – вироби 34 назв. Комбінат виготовляє високоякісні меблі, паркет, деревностружкові плити, бутові і винні клепки тощо. Ця продукція має великий попит і в СРСР, і за рубежем. Паркет з ківерцівською маркою використовувався на будівництві Московського університету ім. М. В. Ломоносова, Палацу культури у Варшаві.
Робітники комбінату першими в районі почали змагання за комуністичну працю. І вже скоро тут було багато ударників і бригад комуністичної праці. За високі показники в роботі і виконання семирічного плану за 4 роки і 9 місяців звання колективу комуністичної праці було присвоєно паркетному цеху. А згодом і всі цехи здобули це високе звання. Робітниця комбінату комсомолка Н. Грицуняк була учасницею першого Всесоюзного зльоту ударників комуністичної праці в Москві. Широкі перспективи для дальшого розвитку відкрили перед підприємством рішення вересневого (1965 р.) Пленуму ЦК КПРС. У результаті вдосконалення планування і посилення матеріального стимулювання, високоефективного використання всіх виробничих потужностей на території комбінату побудовано 2 просторі й світлі цехи, де всі трудомісткі процеси механізовано й автоматизовано. На підприємстві виросло багато передовиків і новаторів виробництва. Серед них ветерани праці старі комуністи М. І. Чеблін і Г. Г. Ропавка – активний учасник Великої Вітчизняної війни, нагороджений двома орденами Вітчизняної війни 1-го і 2-го ступенів, кількома медалями. Понад 10 трудівників комбінату лише в останні роки відзначені орденами й медалями СРСР, в т. ч. верстатники М. С. Мельничук, В. С. Кутін нагороджені орденом Трудового Червоного Прапора, директор комбінату М. П. Ковальов і робітниця делегат XXIII з'їзду КП України Є. О. Тюхтій – орденом «Знак Пошани». Молода робітнича зміна з честю несе естафету батьків.