Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
арештованих раніше за активну участь у страйковій боротьбі. В Ківерці направили спеціального уповноваженого.
30 квітня 1934 року біля села Котова в лісі (в урочищі Замчисько) зібралися святково одягнені селяни з Романова, Котова, Воротнєва, Хорлупів, Новосілок та інших сіл. Після мітингу вони вирушили до Ківерців, де зібралися місцеві робітники, а також селяни з Теремного, Олики. Звідси демонстранти мали організовано йти до воєводського центру – Луцька. Попереджені провокаторами, власті вирішили розігнати демонстрантів, не допустити селян у Ківерці, не дати їм можливості об'єднатися з робітниками для спільного походу до Луцька. В лісі під Ківерцями поліція зустріла демонстрантів (їх було близько 750 чоловік) вогнем. Було поранено 5 жінок і 2 хлопці. У відповідь полетіло каміння. Почався рукопашний бій. Поліцейського начальника і кількох поліцаїв демонстранти побили й обеззброїли, решта відступила. Власті кинули на підмогу їм школу молодих офіцерів, ешелон яких стояв у цей час на станції. З їх допомогою поліції вдалося заарештувати 36 учасників демонстрації. В цей же час у центрі міста теж відбулася сутичка між робітниками й поліцією. Власті й тут розправилися з демонстрантами, провели масові арешти. Заарештованих протримали у в'язниці майже рік. Тільки 18 березня 1935 року відбувся суд. На різні строки тюремного ув'язнення було засуджено 32 чоловіка.
Та арешти не залякали трудящих. У квітні 1939 року понад 1000 робітників, що працювали на залізниці в Ківерцях, припинили роботу, відмовились розвантажувати вугілля на знак солідарності з страйкуючими робітниками Ковеля. Тільки силою зброї властям удалося ліквідувати страйк.
У вересні 1939 року почалася нова сторінка в історії Ківерців. Трудящі з радістю зустріли свою визволительку – Червону Армію. Одразу ж було створено селищне тимчасове управління, головою якого став робітник Т. Д. Васильківський, і районне – на чолі з робітником В. Ф. Гацюком. Під керівництвом нових органів влади були проведені вибори до Народних Зборів, депутатами яких від Ківерцівського тимчасового управління трудящі обрали В. Ф. Гацюка і Й. Л. Змієвського.
Після проголошення Народними Зборами Радянської влади у Ківерцях було створено селищні і районні партійні та радянські органи. Першим секретарем районного комітету КП(б)У обрали Є. В. Александрова, головою Ківерцівської районної Ради депутатів трудящих – П. А. Орешка, секретарем – І. В. Ємельянова, головою селищної Ради – В.Ф.Гацюка.
В депо і на тартаку було встановлено восьмигодинний робочий день, введено радянську систему соціального забезпечення. Відкрились промисловий і харчовий комбінати. Для робітників-залізничників побудували гуртожиток. Було організовано споживчу кооперацію, введено державну торгівлю тощо. Почалися соціальні перетворення в галузі культури. В селищі відкрили школи з рідною мовою викладання і організували роботу по ліквідації неписьменності.
Та мирне життя селища перервав віроломний напад фашистської Німеччини на Радянський Союз. Захопивши 25 червня 1941 року Луцьк, фашистські війська рушили на Ківерці. До 2 липня мужньо обороняли залізничний вузол бійці 200-ї стрілецької дивізії під командуванням полковника І. І. Людникова. Особливо відзначився в цих боях 648-й стрілецький полк, яким командував майор Алесенков. Перейшовши в контратаку, полк лише за один день знищив близько трьох рот солдатів і офіцерів противника. «Це бойове хрещення, – пише І. І. Людников, – вселило впевненість у перемогу всім його бійцям і послужило кращим бойовим прикладом для виховання особового складу всієї дивізії».
Захопивши Ківерці, німецько-фашистські загарбники встановили жорстокий окупаційний режим. Та їм не вдалося поставити радянських людей на коліна. У Ківерцівському районі розгорнувся партизанський рух. Діяльності народних месників сприяла лісиста місцевість. У кінці 1941 і на початку 1942 року місцеві патріоти створили партизанську групу, яку очолив О. Ф. Філюк. В 1942 році сюди прийшли загони А.П.Бринського та партизанські з'єднання особливого призначення Героїв Радянського Союзу М. А. Прокопюка та Д. М. Медведєва. Ці загони і з'єднання мали тісні зв'язки з трудящими, які допомагали партизанам продуктами, одягом.
Наприкінці 1942 року поблизу Ківерців діяв очолений В. В. Ступініним партизанський загін «Маяк», що підтримував зв'язок з партизанськими з'єднаннями
Ківерці
Сторінка 3 з 7
КПЗУ відзначав, що робітники Ківерцівського лісопильного заводу вирішили провести в день 1 Травня демонстрацію і страйк. Головним завданням актив вважав організацію демонстрації, в якій взяли б участь і селяни. Водночас пропонувалося також розпочати боротьбу за звільнення шести робітників, 30 квітня 1934 року біля села Котова в лісі (в урочищі Замчисько) зібралися святково одягнені селяни з Романова, Котова, Воротнєва, Хорлупів, Новосілок та інших сіл. Після мітингу вони вирушили до Ківерців, де зібралися місцеві робітники, а також селяни з Теремного, Олики. Звідси демонстранти мали організовано йти до воєводського центру – Луцька. Попереджені провокаторами, власті вирішили розігнати демонстрантів, не допустити селян у Ківерці, не дати їм можливості об'єднатися з робітниками для спільного походу до Луцька. В лісі під Ківерцями поліція зустріла демонстрантів (їх було близько 750 чоловік) вогнем. Було поранено 5 жінок і 2 хлопці. У відповідь полетіло каміння. Почався рукопашний бій. Поліцейського начальника і кількох поліцаїв демонстранти побили й обеззброїли, решта відступила. Власті кинули на підмогу їм школу молодих офіцерів, ешелон яких стояв у цей час на станції. З їх допомогою поліції вдалося заарештувати 36 учасників демонстрації. В цей же час у центрі міста теж відбулася сутичка між робітниками й поліцією. Власті й тут розправилися з демонстрантами, провели масові арешти. Заарештованих протримали у в'язниці майже рік. Тільки 18 березня 1935 року відбувся суд. На різні строки тюремного ув'язнення було засуджено 32 чоловіка.
Та арешти не залякали трудящих. У квітні 1939 року понад 1000 робітників, що працювали на залізниці в Ківерцях, припинили роботу, відмовились розвантажувати вугілля на знак солідарності з страйкуючими робітниками Ковеля. Тільки силою зброї властям удалося ліквідувати страйк.
У вересні 1939 року почалася нова сторінка в історії Ківерців. Трудящі з радістю зустріли свою визволительку – Червону Армію. Одразу ж було створено селищне тимчасове управління, головою якого став робітник Т. Д. Васильківський, і районне – на чолі з робітником В. Ф. Гацюком. Під керівництвом нових органів влади були проведені вибори до Народних Зборів, депутатами яких від Ківерцівського тимчасового управління трудящі обрали В. Ф. Гацюка і Й. Л. Змієвського.
Після проголошення Народними Зборами Радянської влади у Ківерцях було створено селищні і районні партійні та радянські органи. Першим секретарем районного комітету КП(б)У обрали Є. В. Александрова, головою Ківерцівської районної Ради депутатів трудящих – П. А. Орешка, секретарем – І. В. Ємельянова, головою селищної Ради – В.Ф.Гацюка.
В депо і на тартаку було встановлено восьмигодинний робочий день, введено радянську систему соціального забезпечення. Відкрились промисловий і харчовий комбінати. Для робітників-залізничників побудували гуртожиток. Було організовано споживчу кооперацію, введено державну торгівлю тощо. Почалися соціальні перетворення в галузі культури. В селищі відкрили школи з рідною мовою викладання і організували роботу по ліквідації неписьменності.
Та мирне життя селища перервав віроломний напад фашистської Німеччини на Радянський Союз. Захопивши 25 червня 1941 року Луцьк, фашистські війська рушили на Ківерці. До 2 липня мужньо обороняли залізничний вузол бійці 200-ї стрілецької дивізії під командуванням полковника І. І. Людникова. Особливо відзначився в цих боях 648-й стрілецький полк, яким командував майор Алесенков. Перейшовши в контратаку, полк лише за один день знищив близько трьох рот солдатів і офіцерів противника. «Це бойове хрещення, – пише І. І. Людников, – вселило впевненість у перемогу всім його бійцям і послужило кращим бойовим прикладом для виховання особового складу всієї дивізії».
Захопивши Ківерці, німецько-фашистські загарбники встановили жорстокий окупаційний режим. Та їм не вдалося поставити радянських людей на коліна. У Ківерцівському районі розгорнувся партизанський рух. Діяльності народних месників сприяла лісиста місцевість. У кінці 1941 і на початку 1942 року місцеві патріоти створили партизанську групу, яку очолив О. Ф. Філюк. В 1942 році сюди прийшли загони А.П.Бринського та партизанські з'єднання особливого призначення Героїв Радянського Союзу М. А. Прокопюка та Д. М. Медведєва. Ці загони і з'єднання мали тісні зв'язки з трудящими, які допомагали партизанам продуктами, одягом.
Наприкінці 1942 року поблизу Ківерців діяв очолений В. В. Ступініним партизанський загін «Маяк», що підтримував зв'язок з партизанськими з'єднаннями