Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Ківерці – Клевань і підірвали комунікації білопольських військ, що готувалися до наступу на Ровно. У липні 1920 р. 24-а стрілецька дивізія Червоної Армії в результаті рішучого удару визволила місто від білополяків. Одразу після визволення залізничники й робітники лісопильного заводу утворили ревком, який організував ремонт залізничної колії, зруйнованої відступаючими
військами ворога, подавав допомогу Червоній Армії в перевезенні військ й різних вантажів. За Ризьким мирним договором 1921 року Ківерці ввійшли до складу буржуазної Польщі.
Ківерці на той час були невеликим поселенням при залізничній станції, в якому налічувалось 49 дворів з населенням 552 чоловіка. Тут були невеличка аптека, фельдшерсько-акушерський пункт, пошта, телеграф, а також церква та костьол.
Голод, злидні, безправ'я і безробіття, національне гноблення принесли пілсудчики трудящим Волині. Умови життя робітників у Ківерцях були дуже важкими. Заробітна плата становила всього 34 – 40 злотих на місяць. Власники підприємств зовсім не дбали про техніку безпеки, внаслідок чого багато робітників калічилась. Так, у лютому 1924 року на лісопильному заводі був покалічений Й. Мазурук. Його звільнили з роботи, не давши ні разової допомоги, ні пенсії. Мазурук мав дружину і трьох малих дітей. Сім'ї загрожував голод. Надходила зима, ні одягу, ні взуття не було. Два роки Й. Мазурук оббивав пороги контори підприємства, просив допомоги і нарешті отримав її в розмірі... 85 злотих. На ці гроші сім'я могла прожити не більше одного-двох місяців.
Невпинно зростала армія безробітних, голод і злидні доповнювалися неписьменністю переважної більшості населення. Народна освіта в Ківерцях була вкрай у занедбаному стані. Про це свідчить донесення директора Ківерцівської початкової школи в Луцький шкільний інспекторат 7 вересня 1922 року: «В школі немає дошки, парт, столів, вішалки для одягу учнів, поламані ручки в замках на дверях. Про паливо для школи не піклується ніхто, що може призвести до закриття школи. До цього часу невідомо, на які кошти слід заготовити паливо для школи».
Майже два десятиліття у Ківерцях містився поліцейський пост, уособлюючи владу буржуазно-поміщицької Польщі. Та невпевнено почували себе представники цієї влади. У жовтні 1922 року начальник поліцейського поста в Ківерцях доповідав у Луцьк: «Населення дивиться страшенно вороже, часто доводиться вдаватися до дубинки, є необхідність збільшити число службовців поліції».
Трудящі Ківерців не припиняли революційної боротьби за своє соціальне й національне визволення. Її очолювали комуністи, які в 1924 році створили в Ківерцях районнии комітет КПЗУ та чотири його осередки, що об'єднували 14 членів партії. У 1924р. у Ківерцях застрайкували насичувальники шпал. У листопаді того ж року почався страйк робітників тартака. Вони вимагали поліпшення умов праці, підвищення заробітної плати та заборони фізичних покарань робітників. Але їхні вимоги не були задоволені. У квітні 1926 року під керівництвом комуністів відбувся новий страйк. Цього разу власник тартака змушений був поступитися і збільшити заробітну плату на 10 проц. Окрилені успіхом, робітники в день 1 Травня провели політичний страйк під лозунгом: «Геть польських окупантів! Хай живе солідарність трудящих всіх країн!». Керував ним страйковий комітет на чолі з робітником тартака С. Годлевським, якого згодом заарештували.
Страйки, під час яких трудящі висували політичні й економічні вимоги, відбувалися й в наступні роки. Так, у лютому 1934 року на лісопильному заводі застрайкувало понад 300 робітників. Було обрано страйковий комітет, який очолив Я. Стемпковський. Робітники вимагали підвищення заробітної плати, запровадження соціального забезпечення. Цей страйк вилився в масовий протест проти сваволі й деспотизму окупаційних властей і тривав близько двох місяців. У ньому виявилася згуртованість робітничого класу і селянства. Селяни подавали страйкуючим всіляку матеріальну допомогу. Навіть з далекого села Уховецька, що під Ковелем, вони доставляли для них продукти. Страйк закінчився перемогою робітників. Це піднесло їх бойовий дух, а також подало приклад організованої боротьби для селянської бідноти, показало їй, як треба відстоювати свої права і вимоги.
Значною подією, що яскраво продемонструвала спільність дій робітників і селян, було святкування 1 Травня в 1934 році. Напередодні волинський актив
Ківерці
Сторінка 2 з 7
полотно на дільниціКіверці – Клевань і підірвали комунікації білопольських військ, що готувалися до наступу на Ровно. У липні 1920 р. 24-а стрілецька дивізія Червоної Армії в результаті рішучого удару визволила місто від білополяків. Одразу після визволення залізничники й робітники лісопильного заводу утворили ревком, який організував ремонт залізничної колії, зруйнованої відступаючими
Ківерці на той час були невеликим поселенням при залізничній станції, в якому налічувалось 49 дворів з населенням 552 чоловіка. Тут були невеличка аптека, фельдшерсько-акушерський пункт, пошта, телеграф, а також церква та костьол.
Голод, злидні, безправ'я і безробіття, національне гноблення принесли пілсудчики трудящим Волині. Умови життя робітників у Ківерцях були дуже важкими. Заробітна плата становила всього 34 – 40 злотих на місяць. Власники підприємств зовсім не дбали про техніку безпеки, внаслідок чого багато робітників калічилась. Так, у лютому 1924 року на лісопильному заводі був покалічений Й. Мазурук. Його звільнили з роботи, не давши ні разової допомоги, ні пенсії. Мазурук мав дружину і трьох малих дітей. Сім'ї загрожував голод. Надходила зима, ні одягу, ні взуття не було. Два роки Й. Мазурук оббивав пороги контори підприємства, просив допомоги і нарешті отримав її в розмірі... 85 злотих. На ці гроші сім'я могла прожити не більше одного-двох місяців.
Невпинно зростала армія безробітних, голод і злидні доповнювалися неписьменністю переважної більшості населення. Народна освіта в Ківерцях була вкрай у занедбаному стані. Про це свідчить донесення директора Ківерцівської початкової школи в Луцький шкільний інспекторат 7 вересня 1922 року: «В школі немає дошки, парт, столів, вішалки для одягу учнів, поламані ручки в замках на дверях. Про паливо для школи не піклується ніхто, що може призвести до закриття школи. До цього часу невідомо, на які кошти слід заготовити паливо для школи».
Майже два десятиліття у Ківерцях містився поліцейський пост, уособлюючи владу буржуазно-поміщицької Польщі. Та невпевнено почували себе представники цієї влади. У жовтні 1922 року начальник поліцейського поста в Ківерцях доповідав у Луцьк: «Населення дивиться страшенно вороже, часто доводиться вдаватися до дубинки, є необхідність збільшити число службовців поліції».
Трудящі Ківерців не припиняли революційної боротьби за своє соціальне й національне визволення. Її очолювали комуністи, які в 1924 році створили в Ківерцях районнии комітет КПЗУ та чотири його осередки, що об'єднували 14 членів партії. У 1924р. у Ківерцях застрайкували насичувальники шпал. У листопаді того ж року почався страйк робітників тартака. Вони вимагали поліпшення умов праці, підвищення заробітної плати та заборони фізичних покарань робітників. Але їхні вимоги не були задоволені. У квітні 1926 року під керівництвом комуністів відбувся новий страйк. Цього разу власник тартака змушений був поступитися і збільшити заробітну плату на 10 проц. Окрилені успіхом, робітники в день 1 Травня провели політичний страйк під лозунгом: «Геть польських окупантів! Хай живе солідарність трудящих всіх країн!». Керував ним страйковий комітет на чолі з робітником тартака С. Годлевським, якого згодом заарештували.
Страйки, під час яких трудящі висували політичні й економічні вимоги, відбувалися й в наступні роки. Так, у лютому 1934 року на лісопильному заводі застрайкувало понад 300 робітників. Було обрано страйковий комітет, який очолив Я. Стемпковський. Робітники вимагали підвищення заробітної плати, запровадження соціального забезпечення. Цей страйк вилився в масовий протест проти сваволі й деспотизму окупаційних властей і тривав близько двох місяців. У ньому виявилася згуртованість робітничого класу і селянства. Селяни подавали страйкуючим всіляку матеріальну допомогу. Навіть з далекого села Уховецька, що під Ковелем, вони доставляли для них продукти. Страйк закінчився перемогою робітників. Це піднесло їх бойовий дух, а також подало приклад організованої боротьби для селянської бідноти, показало їй, як треба відстоювати свої права і вимоги.
Значною подією, що яскраво продемонструвала спільність дій робітників і селян, було святкування 1 Травня в 1934 році. Напередодні волинський актив