Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У листопаді 1941 року М. П. Конищук («Крук») – один з організаторів партизанського руху в Камінь-Каширському районі – створив у Великому Обзирі підпільну антифашистську групу в складі 11 чоловік, яку очолив К. К. Бабич. У травні 1942 року в сусідньому селі почав діяти партизанський загін чисельністю 20 чоловік. Цей загін часто виводив з ладу полотно залізниці Камінь-
Каширський – Любешів. 10 червня 1942 року командир загону К. К. Бабич взяв участь у нараді командирів партизанських загонів, що відбулася в Гулівському лісі Маневицького району. Нарада ухвалила посилити боротьбу з окупантами. Загонові Великого Обзира було доручено розгорнути диверсії на залізниці Камінь-Каширський –Ковель. У жовтні 1942 року партизани розгромили фашистську комендатуру у Великому Обзирі. Того ж року поблизу села пущено під укіс 4 військові ешелони, знищено склад з боєприпасами, відбито у фашистів 3 обози з зерном і сільськогосподарськими продуктами. У 1942 році вони спільно з сусідніми загонами висадили три мости через річку Стохід і два склади з боєприпасами в Любешівському і Камінь-Каширському районах. У січні 1943 року загін К. К. Бабича приєднався до партизанської бригади під командуванням А. П. Бринського. Влітку 1943 року партизани з допомогою місцевого населення розгромили в Малому Обзирі садибу, де хазяйнував поміщик-гітлерівець. Селяни Великого Обзира зібрали урожай з поміщицької землі і вивезли його до партизанського табору.
У червні 1943 року на Волині діяло партизанське з’єднання під командуванням О. Ф. Федорова. В грудні цього ж року партизани визволили Великий Обзир від німецько-фашистських загарбників. З січня до середини лютого 1944 року в селі базувався штаб з’єднання О. Ф. Федорова. Понині збереглася хата С. В. Гетьманчука, в якій генерал Орленко (О. Ф. Федоров) розробляв план наступу на Ковель. Сюди приходять учні, які зустрічаються з колишніми партизанами, слухають їх розповіді.
Місцеві жителі самовіддано допомагали народним месникам. Для загонів М. П. Конищука й К. К. Бабича вони доставляли снаряди, захоплені у ворога на поворському артполігоні.
16 квітня 1944 року Великий Обзир визволено від окупантів. Війна завдала селу великої шкоди. Сума заподіяних збитків становила 1 млн. 200 тис. крб., у т. ч. по колгоспу – 800 тис. карбованців. Фашистські загарбники пограбували колгосп, повністю знищили сільськогосподарський реманент, забрали майже всю худобу.
Переборюючи величезні труднощі, селяни розгорнули роботу по відбудові господарства. Незважаючи на нестачу сільськогосподарського реманенту, брак тяглової сили – на все село налічувалося тільки 30 коней та 40 корів, бракувало насіннєвого матеріалу, – трудящі Великого Обзира успішно провели посівну кампанію, виростили добрий урожай. У перший післявоєнний рік державі було здано понад 500 цнт зерна, більш як 100 цнт овочів. Більш як 70 тис. крб. зібрали трудящі для будівництва танків і літаків, здавали державі багато хліба.
Після закінчення війни до села стали повертатися демобілізовані воїни. За бойові подвиги урядових нагород удостоєно 30 жителів Великого Обзира. Смертю героїв на фронтах війни полягло 130 чол., понад 100 чол. було поранено.
Відбудову господарства очолили комуністи. Поступово мирне життя села налагоджувалось. Навчанням були охоплені всі діти. У 1945 році засновано земельну громаду села. Вона допомагала родинам полеглих на фронті, сім’ям бідняків.
Наприкінці 1947 року була створена ініціативна група селян-активістів; на початку 1948 року поновив роботу колгосп ім. Ворошилова. Протягом року до нього вступили всі місцеві селяни. З початку 1949 року він об’єднував 252 селянські двори – 961 чол. населення. Артіль мала закріплених 1731 га землі, в тому числі 629 орної, 850 га луків та пасовищ, 147 га лісу, 30 коней.
У 1948 році майже 50 проц. оранки в колгоспі здійснювалося машинами, понад третина посівів збиралась комбайнами. Колективне господарство набирало сил, зростало. Водночас збільшувався і сільський актив. Активісти вступали до лав Комуністичної партії та комсомолу. У 1949 році було створено партійну організацію колгоспу з 5 комуністів. Вони очолили провідні ділянки роботи – правління, бригади, ферми. Зокрема, П. І. Кістенюк став головою колгоспу, К. К. Бабич – бригадиром тощо. Під керівництвом партійної організації у 1950
Великий Обзир
Сторінка 4 з 6
до партизанських загонів пішли понад 50 чоловік. Протягом 1941 – 1943 рр. партизани знищили понад 50 німецьких солдат і офіцерів.У листопаді 1941 року М. П. Конищук («Крук») – один з організаторів партизанського руху в Камінь-Каширському районі – створив у Великому Обзирі підпільну антифашистську групу в складі 11 чоловік, яку очолив К. К. Бабич. У травні 1942 року в сусідньому селі почав діяти партизанський загін чисельністю 20 чоловік. Цей загін часто виводив з ладу полотно залізниці Камінь-
У червні 1943 року на Волині діяло партизанське з’єднання під командуванням О. Ф. Федорова. В грудні цього ж року партизани визволили Великий Обзир від німецько-фашистських загарбників. З січня до середини лютого 1944 року в селі базувався штаб з’єднання О. Ф. Федорова. Понині збереглася хата С. В. Гетьманчука, в якій генерал Орленко (О. Ф. Федоров) розробляв план наступу на Ковель. Сюди приходять учні, які зустрічаються з колишніми партизанами, слухають їх розповіді.
Місцеві жителі самовіддано допомагали народним месникам. Для загонів М. П. Конищука й К. К. Бабича вони доставляли снаряди, захоплені у ворога на поворському артполігоні.
16 квітня 1944 року Великий Обзир визволено від окупантів. Війна завдала селу великої шкоди. Сума заподіяних збитків становила 1 млн. 200 тис. крб., у т. ч. по колгоспу – 800 тис. карбованців. Фашистські загарбники пограбували колгосп, повністю знищили сільськогосподарський реманент, забрали майже всю худобу.
Переборюючи величезні труднощі, селяни розгорнули роботу по відбудові господарства. Незважаючи на нестачу сільськогосподарського реманенту, брак тяглової сили – на все село налічувалося тільки 30 коней та 40 корів, бракувало насіннєвого матеріалу, – трудящі Великого Обзира успішно провели посівну кампанію, виростили добрий урожай. У перший післявоєнний рік державі було здано понад 500 цнт зерна, більш як 100 цнт овочів. Більш як 70 тис. крб. зібрали трудящі для будівництва танків і літаків, здавали державі багато хліба.
Після закінчення війни до села стали повертатися демобілізовані воїни. За бойові подвиги урядових нагород удостоєно 30 жителів Великого Обзира. Смертю героїв на фронтах війни полягло 130 чол., понад 100 чол. було поранено.
Відбудову господарства очолили комуністи. Поступово мирне життя села налагоджувалось. Навчанням були охоплені всі діти. У 1945 році засновано земельну громаду села. Вона допомагала родинам полеглих на фронті, сім’ям бідняків.
Наприкінці 1947 року була створена ініціативна група селян-активістів; на початку 1948 року поновив роботу колгосп ім. Ворошилова. Протягом року до нього вступили всі місцеві селяни. З початку 1949 року він об’єднував 252 селянські двори – 961 чол. населення. Артіль мала закріплених 1731 га землі, в тому числі 629 орної, 850 га луків та пасовищ, 147 га лісу, 30 коней.
У 1948 році майже 50 проц. оранки в колгоспі здійснювалося машинами, понад третина посівів збиралась комбайнами. Колективне господарство набирало сил, зростало. Водночас збільшувався і сільський актив. Активісти вступали до лав Комуністичної партії та комсомолу. У 1949 році було створено партійну організацію колгоспу з 5 комуністів. Вони очолили провідні ділянки роботи – правління, бригади, ферми. Зокрема, П. І. Кістенюк став головою колгоспу, К. К. Бабич – бригадиром тощо. Під керівництвом партійної організації у 1950