Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
партизанському загонові, створеному ЦК КПЗУ на Волині. Загін тоді відступав під натиском польських карателів і проходив також через Великий Обзир. Наприкінці червня 1932 року місцеві підпільники на чолі з І. С. Кістенюком, прикриваючи відхід партизанів, дали бій каральному загону.
У серпні того ж року загін великообзирських партизанів чисельністю 30 чол. змусив відступити інший каральний загін.
Партизанський рух цього року був найвищою точкою революційного піднесення трудящих Полісся в боротьбі проти польсько-шляхетського гноблення, за возз’єднання з УРСР. Наприкінці 1932 року за ухвалою ЦК КПЗБ загін Великого Обзира було розформовано, бо за наявних умов продовжувати збройні виступи стало недоцільним6.
Уряд жорстоко придушував революційний рух мас. Під час сутичок з поліцією загинуло кілька місцевих селян-активістів та членів КПЗУ. 22 великообзирчан було ув'язнено. Буржуазно-поміщицький суд, що відбувся у Ковелі 1933 року, жорстоко розправився із заарештованими селянами. Т. Карпука та Т. Дяка було засуджено до смертної кари, інших великообзирчан на довгі роки кинули до в'язниці. Але це не залякало трудящих. У 1934 році розгорнув діяльність підпільний осередок КПЗБ, створений на чолі з І. С. Кістенюком. В серпні 1934 року осередок поширив відозву, надруковану в Ковелі окружкомом КПЗУ. Вона закликала: «Досить визиску і робітничої неволі! Станьмо всі масово до боротьби. Для цього обираймо страйкові комітети по фільварках і приступаймо до страйків. Звільнити усіх політичних в'язнів! Звільнити Тельмана! Вимагаємо 8-годинного робочого дня!».
У 1937 році до концтабору Берези Картузької було кинуто 5 комуністів Великого Обзира. Звідти мало хто повертався живим. Згадуючи про своє ув’язнення, І. С. Кістенюк розповідав на сторінках газети «Радянське Полісся», що, незважаючи на жорстокий режим, вісті з Радянської України проходили крізь товсті мури тюрми, вселяючи віру в перемогу. Репресії не зламали волі трудящих. У 1938 році селяни Великого Обзира відмовилися платити податки, самовільно рубали поміщицький ліс, чинили опір представникам властей. У звітах поліції тоді було зареєстровано 10 таких випадків. У селі поширювалися революційні листівки.
Вересень 1939 року приніс на поліські землі весну визволення. У перші ж дні після визволення селяни створили тимчасовий сільський комітет, а 10 грудня обрали виконком сільської Ради. Тут почала працювати комісія по розподілу між селянами шляхетської й церковної землі. Трудящі села одержали понад 2500 га панської землі, 52 коней, 110 корів і сільськогосподарський реманент. 15 жовтня було створено первинну комсомольську організацію. 22 жовтня селяни Великого Обзира вперше у житті вільно обрали своїх представників до Народних Зборів Західної Білорусії, наказавши їм голосувати за Радянську владу. 2 листопада 1939 року Західна Білорусія стала складовою частиною СРСР – возз’єдналася з Білоруською РСР. За Указом Президії Верховної Ради СРСР 4 грудня 1939 року Великий Обзир увійшов до складу Української РСР.
Трудящі взяли активну участь у будівництві нового життя.
Весною 1940 року понад половину селянських господарств об’єднались у сільськогосподарську артіль ім. Ворошилова. Вперше колективно було засіяно усуспільнені землі. Держава надала селянству кредити, допомогла насінням і сільськогосподарським реманентом. У колгоспі вперше за всю історію села більш як 500 га землі засіяли з допомогою тракторів, урожай зернових збирали комбайнами Камінь-Каширської МТС.
В січні 1940 року засновується споживче товариство. Сталися великі зміни і в культурному житті Великого Обзира. 1 жовтня 1939 року відкрилися семирічна школа, в листопаді – школи для ліквідації неписьменності й малописьменності серед дорослого населення, стали діяти клуб та бібліотека.
Мирну творчу працю перервав напад фашистської Німеччини. 29 червня 1941 року Великий Обзир окупували гітлерівські загарбники. З перших днів окупації
Великий Обзир
Сторінка 3 з 6
поширювали революційну літературу. Пізніше І. С. Кістенюк у своїх спогадах розповідав, що уже з 1923 року селяни сходилися на нелегальні збори, читали політичну літературу, поширювали листівки. Наприкінці березня 1929 року, наприклад, тут поширювались відозви КПЗУ з протестом проти арештів у Волинському воєводстві, якими уряд прагнув придушити страйкову боротьбу. В липні 1929 року селяни Великого Обзира підтримали страйк наймитів у сусідніх маєтках. У нічна 1 Травня 1930року революційно настроєні селяни на чолі з І. С. Кістенюком вивісили у Великому й Малому Обзирі та по сусідніх селах червоні прапори. Влітку 1932 року вони допомогли харчами і одягом У серпні того ж року загін великообзирських партизанів чисельністю 30 чол. змусив відступити інший каральний загін.
Партизанський рух цього року був найвищою точкою революційного піднесення трудящих Полісся в боротьбі проти польсько-шляхетського гноблення, за возз’єднання з УРСР. Наприкінці 1932 року за ухвалою ЦК КПЗБ загін Великого Обзира було розформовано, бо за наявних умов продовжувати збройні виступи стало недоцільним6.
Уряд жорстоко придушував революційний рух мас. Під час сутичок з поліцією загинуло кілька місцевих селян-активістів та членів КПЗУ. 22 великообзирчан було ув'язнено. Буржуазно-поміщицький суд, що відбувся у Ковелі 1933 року, жорстоко розправився із заарештованими селянами. Т. Карпука та Т. Дяка було засуджено до смертної кари, інших великообзирчан на довгі роки кинули до в'язниці. Але це не залякало трудящих. У 1934 році розгорнув діяльність підпільний осередок КПЗБ, створений на чолі з І. С. Кістенюком. В серпні 1934 року осередок поширив відозву, надруковану в Ковелі окружкомом КПЗУ. Вона закликала: «Досить визиску і робітничої неволі! Станьмо всі масово до боротьби. Для цього обираймо страйкові комітети по фільварках і приступаймо до страйків. Звільнити усіх політичних в'язнів! Звільнити Тельмана! Вимагаємо 8-годинного робочого дня!».
У 1937 році до концтабору Берези Картузької було кинуто 5 комуністів Великого Обзира. Звідти мало хто повертався живим. Згадуючи про своє ув’язнення, І. С. Кістенюк розповідав на сторінках газети «Радянське Полісся», що, незважаючи на жорстокий режим, вісті з Радянської України проходили крізь товсті мури тюрми, вселяючи віру в перемогу. Репресії не зламали волі трудящих. У 1938 році селяни Великого Обзира відмовилися платити податки, самовільно рубали поміщицький ліс, чинили опір представникам властей. У звітах поліції тоді було зареєстровано 10 таких випадків. У селі поширювалися революційні листівки.
Вересень 1939 року приніс на поліські землі весну визволення. У перші ж дні після визволення селяни створили тимчасовий сільський комітет, а 10 грудня обрали виконком сільської Ради. Тут почала працювати комісія по розподілу між селянами шляхетської й церковної землі. Трудящі села одержали понад 2500 га панської землі, 52 коней, 110 корів і сільськогосподарський реманент. 15 жовтня було створено первинну комсомольську організацію. 22 жовтня селяни Великого Обзира вперше у житті вільно обрали своїх представників до Народних Зборів Західної Білорусії, наказавши їм голосувати за Радянську владу. 2 листопада 1939 року Західна Білорусія стала складовою частиною СРСР – возз’єдналася з Білоруською РСР. За Указом Президії Верховної Ради СРСР 4 грудня 1939 року Великий Обзир увійшов до складу Української РСР.
Трудящі взяли активну участь у будівництві нового життя.
Весною 1940 року понад половину селянських господарств об’єднались у сільськогосподарську артіль ім. Ворошилова. Вперше колективно було засіяно усуспільнені землі. Держава надала селянству кредити, допомогла насінням і сільськогосподарським реманентом. У колгоспі вперше за всю історію села більш як 500 га землі засіяли з допомогою тракторів, урожай зернових збирали комбайнами Камінь-Каширської МТС.
В січні 1940 року засновується споживче товариство. Сталися великі зміни і в культурному житті Великого Обзира. 1 жовтня 1939 року відкрилися семирічна школа, в листопаді – школи для ліквідації неписьменності й малописьменності серед дорослого населення, стали діяти клуб та бібліотека.
Мирну творчу працю перервав напад фашистської Німеччини. 29 червня 1941 року Великий Обзир окупували гітлерівські загарбники. З перших днів окупації