Сторінка 6 з 8
підшефний колгосп і заскиртували зернові на площі понад 100 гектарів.
Значний крок вперед зробило підприємство у роки семирічки. Здійснюючи рішення XXI з'їзду КПРС, його колектив почав боротьбу за дострокове виконання виробничих планів, заощадження коштів. Великий економічний ефект дало впровадження у виробництво понад 60 раціоналізаторських
пропозицій, завдяки чому було зекономлено 960 тис. крб. Боротьбу за успішне здійснення завдань семирічки очолила партійна організація заводу. Вона піднесла рівень агітаційно-масової і організаційної роботи. Кращі комуністи і комсомольці проводили в цехах бесіди, роз'яснюючи робітникам конкретні виробничі завдання. Партійна організація спиралася на комсомольську організацію, що об'єднувала 170 юнаків і дівчат, та профспілкову організацію, яка складалася з 1080 чоловік.
Після XXII з'їзду КПРС колектив заводу добився нових трудових успіхів. Виробничий план 1962 року він виконав на 108 проц. На підприємстві поширився рух за звання бригад комуністичної праці. Першою це високе звання завоювала бригада І. Й. Коновалюка.
На кінець семирічки підприємство розширилося, поповнилось новим устаткуванням. У 1965 році всі виробничі процеси на заводі – від подачі сировини до пакування цукру та зашивання в мішки – механізовано. Розгортаючи соціалістичне змагання на честь XXIII з'їзду КПРС, колектив заводу щодоби переробляв 14,5 – 15 тис. цнт цукросировини, систематично перевиконуючи план. За роки семирічки завод виробив 2 млн. 800 тис. цнт цукру замість 2 млн. 570 тис. за планом. За трудові досягнення слюсар А. І. Гусак удостоєний ордена Леніна, робітники П. І. Новосад, Г. Б. Прилуцький нагороджені орденом Трудового Червоного Прапора, 5 працівників відзначено медалями.
Внаслідок удосконалення виробництва значно зросла продуктивність праці. Якщо раніше завод переробляв за добу 10 тис. цнт цукрових буряків, то тепер – 16 тис. цнт. Для заводу вже давно не існує міжсезоння, він працює протягом цілого року. Зустрічаючи 50-річчя Великого Жовтня, цукровики дали країні в 1966 році 14,4 тис. цнт цукру понад план. У 1967 році завод виробив 115,6 тис. цнт цукру з цукрової тростини і 242,6 тис. цнт з цукрових буряків.
У селищі є харчокомбінат і маслозавод. Харчокомбінат випускає консервовані овочі, варення, маринади, безалкогольні напої, натуральні соки, олію. Його продукція відома далеко за межами району і області. За останні роки випуск валової продукції на харчокомбінаті значно зріс. У 1966 році консервний цех виготовив понад 1454 тис. умовних банок консервів та багато іншої продукції на загальну суму 530,6 тис. крб. З кожним роком обсяг продукції дедалі зростає. У 1968 році харчокомбінат випустив 2660 тис. умовних банок консервів, 27,014 тис. декалітрів безалкогольних напоїв, 35 тонн маринованих огірків, 75 тонн фруктових соків тощо. В соціалістичному змаганні першість завоювали Т. І. Смуга, П. Г. Боярський і Є. В. Вакулюк. Збільшувалася виробнича потужність маслозаводу. У1964році він виробив 2547 цнт масла, тобто в 4,5 раза більше, ніж у 1950 році. В 1965 році Іваничівський маслозавод було об'єднано з Нововолинським маслозаводом.
В 1966 році у районному об'єднанні «Сільгосптехніка» працювало 200 чоловік, у т. ч. 25 інженерів і механіків. Підприємство має 30 тракторів, 2 екскаватори, 46 вантажних автомашин, які використовуються в колгоспах району. Серед працівників «Сільгосптехніки» є багато передовиків виробництва. Промкомбінат виробляє будівельні матеріали – цеглу, черепицю, бетонні кільця тощо. Продукція підприємства забезпечує місцеві потреби і надсилається у Луцьк та інші міста області.
Високих показників у роботі досяг колектив залізничників станції Іваничі. Через кожні 60 хвилин звідси вирушають за своїм маршрутом залізничні состави, навантажені волинським вугіллям, будівельними матеріалами, виробами промислових підприємств Іваничів та Нововолинська. На станцію прибувають ешелони з лісом і мінеральними добривами, машинами й різним промисловим устаткуванням. У 1967 році станція відправила 3985 вагонів народногосподарських вантажів понад план. Одним з кращих трудівників станції є Г. І. Усов, який працює тут уже 30 років.
В результаті зміцнення економіки селища зросли добробут і культурний рівень населення. Про поліпшення добробуту трудящих свідчить зростання їх купівельної спроможності. Якщо в 1966 році населення придбало товарів більш як на 3 млн. крб.,ут. ч. культтоварів на 86 тис. крб., то за 11 місяців 1968 року – на 3419 тис. крб. До 1939 року в селищі було тільки 2 радіоприймачі, а тепер їх налічується 749. Жителі мають 235 телевізорів, 145 мотоциклів, 527
Дивиться також інші населені пункти району: