Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Під керівництвом комуністів, зокрема ї. Вуйцика і Ю. Богуша, в Павлівці влітку 1930 року відбувся великий виступ селян і сільськогосподарських робітників. За розпорядженням власника фільварку було знижено заробітну плату сезонним робітникам до 70 грошів за день і скасовано грошову оплату у розмірі 8 злотих в місяць постійним робітникам, які одержували також натуральну оплату – 1 цнт зерна в місяць. У відповідь на це робітники кинули роботу. Вони вимагали скорочення робочого дня на 2 години, який влітку тривав 16 годин, а взимку – 12 годин, підвищення заробітної плати поденним робітникам до 90 грошів і відновлення грошової оплати постійним. Страйк тривав майже два тижні. Спроби поліції силою примусити селян стати до роботи зазнали невдачі. Рішучий виступ селян і сільськогосподарських робітників закінчився їх перемогою. Власник фільварку змушений був задовольнити всі вимоги страйкарів.
Боротьба набирала дедалі більш виявленого політичного характеру. В 1930 році у зв’язку з виборами до польського сейму комуністи організували в Порицьку багатолюдний мітинг. Учасники його проголошували: «Геть фашистський уряд Пілсудського! Хай живе возз’єднання Західної України з Українською Радянською республікою!».
Восени 1930 року поліція провела в Порицьку і Павлівці арешти комуністів, однак райком і партійні осередки продовжували свою діяльність. Один раз на місяць відбувалися партійні збори, на яких розглядалися різні питання революційної боротьби. Райком мав безпосередній зв’язок з ЦК КПЗУ, який містився у Львові, і одержував від нього директиви та революційну літературу.
Виконуючи вказівки ЦК КПЗУ, місцеві партійні осередки розповсюджували листівки, в дні пам’ятних дат вивішували червоні прапори і транспаранти. Так, у 15-у річницю Великої Жовтневої соціалістичної революції 7 листопада 1932 року в Порицьку замайоріли червоні прапори, а наступного року в цей день з’явилися транспаранти і листівки. 1 Травня 1934 року в селі були розповсюджені листівки і брошури. В ніч на 7 листопада 1934 року вивісили транспарант з написом: «Хай живе пролетарська революція в Польщі! Геть з пацифікацією! Геть уряд!». У січні 1935 року на відзначення дня пам’яті В. 1. Леніна на стінах будинків руками комуністів були виведені червоною крейдою слова: «Хай живе СРСР! Хай живе робітничо-селянський уряд!».
Важко довелося комуністам працювати у підпіллі. Поліція жорстоко переслідувала їх, заарештовувала і піддавала катуванням. Так, хвиля арештів пройшла в 1930 і 1932 роках. 16 березня 1935 року поліція натрапила на слід Порицького райкому КПЗУ, до складу якого входило 11 комуністів. Під час обшуку на квартирі члена КПЗУ Ш. Кельнера було виявлено два протоколи засідань місцевого комітету КПЗУ, а у комуніста Л. Вайгеля – транспаранти з лозунгами «Геть фашизм! Хай живе революція! Нашу кров віддамо за комунізм!». Незважаючи на те, що частина комуністів була заарештована, партійна організація не припиняла революційної роботи.
Мрії трудящих про свободу й щастя здійснилися у вересні 1939 року, коли Червона Армія визволила їх від іга буржуазно-поміщицької Польщі. Західноукраїнські землі були возз’єднані з Українською Радянською державою. Порицьк став волосним центром. Тут було створено волосний комітет на чолі з членом КПЗУ Й. І. Когутом, якого обрали депутатом Народних Зборів Західної України. З січня 1940 року містечко стало центром Порицького району. Тут почали працювати райком КП(б)У, райвиконком та інші районні установи. Почалося будівництво нового життя. Маєток графа Чацького було націоналізовано. Його землю розподілили між безземельними і малоземельними селянами, а 252 га передали новоствореному колгоспу ім. Кірова. Головою артілі став активний її організатор, колишній член КПЗУ П. І. Когут.
Незабаром було націоналізовано пивоварний і лісопильний заводи та створено райпромкомбінат, райспоживспілку і лісництво. Перший господарський рік колгосп закінчив із значними успіхами. Поліпшувалось матеріальне становище і селян-одноосібників, яких Радянська влада наділила землею. Наприкінці 1939 року в Порицьку почали працювати семирічна школа, районний клуб, бібліотека, в якій налічувалося близько 21 тис. примірників книг художньої і
Павлівка
Сторінка 3 з 6
боротьбі проти фашизму за визволення народів». У жовтні 1929 року в зв’язку з відзначенням 11-ї річниці ВЛКСМ у Порицьку були розкидані листівки ЦК КСМЗУ, в яких розповідалося про успіхи Радянської України в розвитку господарства і культури і вказувалося, що скинути ярмо капіталістів і поміщиків можна лише шляхом спільної боротьби робітників і селян під проводом Комуністичної партії. Боротьба набирала дедалі більш виявленого політичного характеру. В 1930 році у зв’язку з виборами до польського сейму комуністи організували в Порицьку багатолюдний мітинг. Учасники його проголошували: «Геть фашистський уряд Пілсудського! Хай живе возз’єднання Західної України з Українською Радянською республікою!».
Восени 1930 року поліція провела в Порицьку і Павлівці арешти комуністів, однак райком і партійні осередки продовжували свою діяльність. Один раз на місяць відбувалися партійні збори, на яких розглядалися різні питання революційної боротьби. Райком мав безпосередній зв’язок з ЦК КПЗУ, який містився у Львові, і одержував від нього директиви та революційну літературу.
Виконуючи вказівки ЦК КПЗУ, місцеві партійні осередки розповсюджували листівки, в дні пам’ятних дат вивішували червоні прапори і транспаранти. Так, у 15-у річницю Великої Жовтневої соціалістичної революції 7 листопада 1932 року в Порицьку замайоріли червоні прапори, а наступного року в цей день з’явилися транспаранти і листівки. 1 Травня 1934 року в селі були розповсюджені листівки і брошури. В ніч на 7 листопада 1934 року вивісили транспарант з написом: «Хай живе пролетарська революція в Польщі! Геть з пацифікацією! Геть уряд!». У січні 1935 року на відзначення дня пам’яті В. 1. Леніна на стінах будинків руками комуністів були виведені червоною крейдою слова: «Хай живе СРСР! Хай живе робітничо-селянський уряд!».
Важко довелося комуністам працювати у підпіллі. Поліція жорстоко переслідувала їх, заарештовувала і піддавала катуванням. Так, хвиля арештів пройшла в 1930 і 1932 роках. 16 березня 1935 року поліція натрапила на слід Порицького райкому КПЗУ, до складу якого входило 11 комуністів. Під час обшуку на квартирі члена КПЗУ Ш. Кельнера було виявлено два протоколи засідань місцевого комітету КПЗУ, а у комуніста Л. Вайгеля – транспаранти з лозунгами «Геть фашизм! Хай живе революція! Нашу кров віддамо за комунізм!». Незважаючи на те, що частина комуністів була заарештована, партійна організація не припиняла революційної роботи.
Мрії трудящих про свободу й щастя здійснилися у вересні 1939 року, коли Червона Армія визволила їх від іга буржуазно-поміщицької Польщі. Західноукраїнські землі були возз’єднані з Українською Радянською державою. Порицьк став волосним центром. Тут було створено волосний комітет на чолі з членом КПЗУ Й. І. Когутом, якого обрали депутатом Народних Зборів Західної України. З січня 1940 року містечко стало центром Порицького району. Тут почали працювати райком КП(б)У, райвиконком та інші районні установи. Почалося будівництво нового життя. Маєток графа Чацького було націоналізовано. Його землю розподілили між безземельними і малоземельними селянами, а 252 га передали новоствореному колгоспу ім. Кірова. Головою артілі став активний її організатор, колишній член КПЗУ П. І. Когут.
Незабаром було націоналізовано пивоварний і лісопильний заводи та створено райпромкомбінат, райспоживспілку і лісництво. Перший господарський рік колгосп закінчив із значними успіхами. Поліпшувалось матеріальне становище і селян-одноосібників, яких Радянська влада наділила землею. Наприкінці 1939 року в Порицьку почали працювати семирічна школа, районний клуб, бібліотека, в якій налічувалося близько 21 тис. примірників книг художньої і