Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У вересні 1939 року скінчилися муки іноземного поневолення. Возз'єднання західноукраїнських земель в єдиній Українській Радянській державі відкрило трудящим шлях до нового життя. В селі були створені місцеві органи Радянської влади, які за допомогою партійних органів і при підтримці населення здійснили важливі соціально-економічні і культурні перетворення. Насамперед було націоналізовано близько 8 тис. га поміщицької землі і передано малоземельним і безземельним селянам. Школа, де до возз’єднання могли вчитися тільки діти заможних, стала загальнодоступною. Відкрито семирічну школу. Викладання провадилось українською мовою. Для ліквідації неписьменності серед дорослого населення були організовані спеціальні гуртки.
Творче і вільне життя радянських людей перервав напад фашистської Німеччини на нашу Вітчизну. Вже 25 червня 1941 року фашисти окупували Княгинінок. Невимовні страждання принесли загарбники радянським людям. Школу вони перетворили на катівню, спалили багато будівель, пограбували мирних жителів і награбоване добро вивезли до Німеччини. Але, незважаючи на режим жорстокого терору, запровадженого фашистами, трудящі Княгинінка, Милуш та навколишніх сіл, які пізнали радість свободи, не корилися окупантам. Вони допомагали групі антифашистського підпілля, утвореній в сусідньому селі Брищі, билися з ворогом у партизанських загонах. Зокрема, в з'єднанні А. П. Боннського були М. В. Олещук, В. С. Мигас, В. П. Кашуба.
Розвиваючи наступ, Червона Армія 2 лютого 1944 року визволила Луцьк. Фашисти, вигнані з Луцька, намагалися закріпитись на його околицях. Для ворога важливе стратегічне значення мало село Милуші, яке розташоване за 3 км від Луцька. Звідси зручно було контролювати дії в місті, на залізничній станції, а також на шляхах, що йшли з Луцька і по яких фашисти вели безперервний артилерійський вогонь. У Милушах вони зосередили дві танкові роти, батальйон полку «Люблін» і батальйон полку «Вільгельм». У цегляних будинках села встановили кулемети, вздовж дороги, що йде на Ковель, збудували дзоти.
1 березня 340-й гвардійський стрілецький полк одержав наказ визволити с. Милуші. Командир одного з батальйонів гвардії капітан Кожевников створив у ротах кілька штурмових груп, які вночі почали наступ на село. Під час бою капітан Кожевников був тяжко поранений, і командування батальйоном взяв на себе капітан П. М. Тарасов. Починало світати. Незважаючи на опір фашистів, гвардійці просувалися вперед. Поранили капітана Тарасова, але він разом з бійцями повз і далі до дзота. Бійці батальйону бачили, як скорочується відстань між дзотом і Тарасовим та рядовим Маничевим, що був поруч із своїм командиром. Маничев вихопив гранату, та гітлерівці помітили бійців і вдарили градом куль. Гвардієць упав. Ще раз було поранено Тарасова. Він уже не міг підняти руки, щоб знищити ворожий дзот, хоч був від нього недалеко. Зібравши останні сили, капітан Тарасов підвівся і закрив своїм тілом амбразуру дзота. Безсмертний подвиг Тарасова допоміг воїнам 340-го гвардійського полку визволити села Милуші й Княгинінок. Гвардії капітану П. М. Тарасову посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Свято зберігають пам'ять про героя жителі обох сіл. Учні Маяківської середньої школи зібрали матеріал про життя і подвиг Тарасова, налагодили листування з його земляками і рідними. В 1964 році, коли трудящі області відзначали 20-річчя визволення Волині від фашистських загарбників, у школі було організовано урочисту зустріч з колишніми воїнами, однополчанами капітана Тарасова, які брали участь у визволенні села. У дні святкування 50-річчя Великого Жовтня на місці загибелі П. М. Тарасова колгоспники насипали курган і встановили обеліск. На граніті викарбувано: «Славному синові тамбовської землі Герою Радянського Союзу Тарасову Петру Михайловичу, який, визволяючи Волинський край, повторив безсмертний подвиг Олександра Матросова,— з вдячністю колгоспники артілі «Маяк»». На мітингу, присвяченому відкриттю пам'ятника, виступили з гарячими промовами колишні однополчани героя.
Після визволення від фашистських загарбників у Княгинінку були відновлені
Маяки
Сторінка 3 з 7
року з 568 жителів села українців було 302 чоловіка, чехів — 238 чоловік. Крім того, тут жили євреї, німці, поляки. Ця строкатість і переселення на хутори негативно відбились на організації боротьби трудящих села за визволення з-під гніту буржуазно-поміщицької Польщі і возз'єднання з Радянською Україною. Творче і вільне життя радянських людей перервав напад фашистської Німеччини на нашу Вітчизну. Вже 25 червня 1941 року фашисти окупували Княгинінок. Невимовні страждання принесли загарбники радянським людям. Школу вони перетворили на катівню, спалили багато будівель, пограбували мирних жителів і награбоване добро вивезли до Німеччини. Але, незважаючи на режим жорстокого терору, запровадженого фашистами, трудящі Княгинінка, Милуш та навколишніх сіл, які пізнали радість свободи, не корилися окупантам. Вони допомагали групі антифашистського підпілля, утвореній в сусідньому селі Брищі, билися з ворогом у партизанських загонах. Зокрема, в з'єднанні А. П. Боннського були М. В. Олещук, В. С. Мигас, В. П. Кашуба.
Розвиваючи наступ, Червона Армія 2 лютого 1944 року визволила Луцьк. Фашисти, вигнані з Луцька, намагалися закріпитись на його околицях. Для ворога важливе стратегічне значення мало село Милуші, яке розташоване за 3 км від Луцька. Звідси зручно було контролювати дії в місті, на залізничній станції, а також на шляхах, що йшли з Луцька і по яких фашисти вели безперервний артилерійський вогонь. У Милушах вони зосередили дві танкові роти, батальйон полку «Люблін» і батальйон полку «Вільгельм». У цегляних будинках села встановили кулемети, вздовж дороги, що йде на Ковель, збудували дзоти.
1 березня 340-й гвардійський стрілецький полк одержав наказ визволити с. Милуші. Командир одного з батальйонів гвардії капітан Кожевников створив у ротах кілька штурмових груп, які вночі почали наступ на село. Під час бою капітан Кожевников був тяжко поранений, і командування батальйоном взяв на себе капітан П. М. Тарасов. Починало світати. Незважаючи на опір фашистів, гвардійці просувалися вперед. Поранили капітана Тарасова, але він разом з бійцями повз і далі до дзота. Бійці батальйону бачили, як скорочується відстань між дзотом і Тарасовим та рядовим Маничевим, що був поруч із своїм командиром. Маничев вихопив гранату, та гітлерівці помітили бійців і вдарили градом куль. Гвардієць упав. Ще раз було поранено Тарасова. Він уже не міг підняти руки, щоб знищити ворожий дзот, хоч був від нього недалеко. Зібравши останні сили, капітан Тарасов підвівся і закрив своїм тілом амбразуру дзота. Безсмертний подвиг Тарасова допоміг воїнам 340-го гвардійського полку визволити села Милуші й Княгинінок. Гвардії капітану П. М. Тарасову посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Свято зберігають пам'ять про героя жителі обох сіл. Учні Маяківської середньої школи зібрали матеріал про життя і подвиг Тарасова, налагодили листування з його земляками і рідними. В 1964 році, коли трудящі області відзначали 20-річчя визволення Волині від фашистських загарбників, у школі було організовано урочисту зустріч з колишніми воїнами, однополчанами капітана Тарасова, які брали участь у визволенні села. У дні святкування 50-річчя Великого Жовтня на місці загибелі П. М. Тарасова колгоспники насипали курган і встановили обеліск. На граніті викарбувано: «Славному синові тамбовської землі Герою Радянського Союзу Тарасову Петру Михайловичу, який, визволяючи Волинський край, повторив безсмертний подвиг Олександра Матросова,— з вдячністю колгоспники артілі «Маяк»». На мітингу, присвяченому відкриттю пам'ятника, виступили з гарячими промовами колишні однополчани героя.
Після визволення від фашистських загарбників у Княгинінку були відновлені