Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
хмелярством, вирощували племінну худобу, використовуючи найману працю українських селян. В с. Милушах товариство чехів мало водяний млин з середнім річним прибутком близько 2 тис. карбованців. Задавлена злиднями і безземеллям, біднота Княгинінка вирішила вдатися до суду, щоб примусити поміщика повернути їм загарбані під час реформи землі. В 1884 році суд присудив повернути селянам Княгинінка 88 десятин і 1418 кв. сажнів землі. Коли потрібно було підписати новий розподіл землі між селянами, то серед них не знайшлося письменної людини. В рішенні сільського сходу від 2 лютого 1888 року сказано: «...в нашій громаді немає жодної письменної людини, а тому, порадившись між собою, ми вирішили обрати для підписання розподілу землі жителя села Милуш Василя Бабинського»
В 1879 році в Княгинінку відкрили однокласне училище. На його утримання батьки давали щорічно 287 крб., казна —450 крб. Спочатку тут навчалися діти колоністів і викладання велося чеською мовою. Згодом запроваджено викладання російською мовою. В 1913 році в училищі навчалося тільки 52 учні, переважно діти заможних сімей. Трудове населення Княгинінка в основній своїй масі було неписьменним.
У другій половині XIX і особливо на початку XX століття посилюється процес класового розшарування села. Примітивні знаряддя праці, що зумовлювали поганий обробіток грунту, застосування середньовічних систем землеробства, були причиною низьких урожаїв. Крім того, виділялися нові господарства, в основному за рахунок дроблення старих, що збільшувало безземелля і малоземелля. Щоб якось прогодувати сім'ю, сільська біднота мусила йти в кабалу до поміщиків сусідніх сіл або до місцевих куркулів. Часто, не маючи змоги обробити землю, селяни продавали за безцінь свої мізерні наділи і йшли в міста шукати роботи. Ще більше прискорила розшарування села столипінська реформа. Під впливом фермерського господарства чехів-колоністів заможніші селяни виявили бажання виділитись на хутори. У травні 1907 року Луцька повітова комісія землевлаштування задовольнила їх клопотання про надання допомоги в розподілі надільних земель на хутірські ділянки. Частина землі була поділена на хутори і відруби. Але при розподілі було обділено багатьох селян. їхні скарги до Сенату нічого не дали.
В період першої світової війни, коли фронт проходив по річці Стоходу, в Княгинінку та інших селах прифронтової смуги розташовувалися війська. Серед солдатів було багато більшовиків. Це мало велике значення для зростання класової свідомості селян. Коли в листопаді 1917 року революційно настроєні солдати 126-ї дивізії під керівництвом більшовиків установили в Княгинінку та інших селах Луцької округи Радянську владу, трудящі села радісно вітали цю перемогу. Але Радянська влада тоді проіснувала недовго. 19 лютого 1918 року австро-німецькі війська захопили Княгинінок і відновили буржуазно-поміщицький лад.
Після відступу австро-німецьких і петлюрівських військ, весною 1919 року Княгинінок, як і всі західноукраїнські землі, окупувала панська Польща. Настали часи жорстокої експлуатації і національного гноблення українського населення.
Тяжко відбилась на становищі незаможних селян Княгинінка комасація — виділення на хутори. При проведенні її чеські колоністи залишилися в селі (36 дворів), а українські селяни в більшості вийшли на хутори. Але комасація не врятувала їх від зубожіння. Як і раніше, селяни страждали від малоземелля, а частина бідніших господарств втратила земельні наділи і змушена була йти в найми до колоністів або й зовсім покинути село.
Польські правлячі кола всіляко протидіяли освіті селян-українців. У селі існувала початкова школа, але викладання в ній велося чеською мовою. Вивчалась також польська мова як державна, а українська була заборонена. Українське населення не мало по суті й політичних прав. Українців не тільки не висували на державні посади, їм взагалі важко було влаштуватися на роботу.
Національний склад населення в Княгинінку був тоді досить строкатий. 1921
Маяки
Сторінка 2 з 7
всі прийняли російське підданство і стали землевласниками. Більшість селян Княгинінка лишилась малоземельною. Частина з них мала мізерні наділи від 2 до 5 десятин. У багатьох свого хліба не вистачало, щоб прогодуватися до нового врожаю, і навесні вони змушені були позичати хліб у колоністів, а потім, улітку, відробляти. Чехи-колоністи займалися рільництвом, В 1879 році в Княгинінку відкрили однокласне училище. На його утримання батьки давали щорічно 287 крб., казна —450 крб. Спочатку тут навчалися діти колоністів і викладання велося чеською мовою. Згодом запроваджено викладання російською мовою. В 1913 році в училищі навчалося тільки 52 учні, переважно діти заможних сімей. Трудове населення Княгинінка в основній своїй масі було неписьменним.
У другій половині XIX і особливо на початку XX століття посилюється процес класового розшарування села. Примітивні знаряддя праці, що зумовлювали поганий обробіток грунту, застосування середньовічних систем землеробства, були причиною низьких урожаїв. Крім того, виділялися нові господарства, в основному за рахунок дроблення старих, що збільшувало безземелля і малоземелля. Щоб якось прогодувати сім'ю, сільська біднота мусила йти в кабалу до поміщиків сусідніх сіл або до місцевих куркулів. Часто, не маючи змоги обробити землю, селяни продавали за безцінь свої мізерні наділи і йшли в міста шукати роботи. Ще більше прискорила розшарування села столипінська реформа. Під впливом фермерського господарства чехів-колоністів заможніші селяни виявили бажання виділитись на хутори. У травні 1907 року Луцька повітова комісія землевлаштування задовольнила їх клопотання про надання допомоги в розподілі надільних земель на хутірські ділянки. Частина землі була поділена на хутори і відруби. Але при розподілі було обділено багатьох селян. їхні скарги до Сенату нічого не дали.
В період першої світової війни, коли фронт проходив по річці Стоходу, в Княгинінку та інших селах прифронтової смуги розташовувалися війська. Серед солдатів було багато більшовиків. Це мало велике значення для зростання класової свідомості селян. Коли в листопаді 1917 року революційно настроєні солдати 126-ї дивізії під керівництвом більшовиків установили в Княгинінку та інших селах Луцької округи Радянську владу, трудящі села радісно вітали цю перемогу. Але Радянська влада тоді проіснувала недовго. 19 лютого 1918 року австро-німецькі війська захопили Княгинінок і відновили буржуазно-поміщицький лад.
Після відступу австро-німецьких і петлюрівських військ, весною 1919 року Княгинінок, як і всі західноукраїнські землі, окупувала панська Польща. Настали часи жорстокої експлуатації і національного гноблення українського населення.
Тяжко відбилась на становищі незаможних селян Княгинінка комасація — виділення на хутори. При проведенні її чеські колоністи залишилися в селі (36 дворів), а українські селяни в більшості вийшли на хутори. Але комасація не врятувала їх від зубожіння. Як і раніше, селяни страждали від малоземелля, а частина бідніших господарств втратила земельні наділи і змушена була йти в найми до колоністів або й зовсім покинути село.
Польські правлячі кола всіляко протидіяли освіті селян-українців. У селі існувала початкова школа, але викладання в ній велося чеською мовою. Вивчалась також польська мова як державна, а українська була заборонена. Українське населення не мало по суті й політичних прав. Українців не тільки не висували на державні посади, їм взагалі важко було влаштуватися на роботу.
Національний склад населення в Княгинінку був тоді досить строкатий. 1921